Аналіз законопроєктів

Висновок до законопроєкту 6055

Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку

Дата реєстрації
14.09.2021
Суб’єкт права законодавчої ініціативи
Васильєв Ігор Сергійович
Крячко Михайло Валерійович
Головний комітет
Комітет з питань цифрової трансформації
Висновок ІЗІ
Висновок АнтикорКомітету
Висновок НАЗК

Опис законопроекту

Законопроектом пропонується визначити правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектру та надання послуг поштового зв’язку України (далі – Регуляторний орган) , її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Національна комісія, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України, є підзвітним Президентові України та Верховній Раді України.

Регуляторний орган як колегіальний орган утворюється у складі семи членів.

Корупціогенні фактори.

1. Недоліки процедур добору (конкурсу) на вакантні посади у відповідному органі.

Законопроєктом пропонується створити Експертну раду з питань цифровізації (далі – Експертна рада) при Президентові України у складі дев’яти осіб (ст. 17).

Експертна рада є консультативно-дорадчим органом, який діє на громадських засадах, до її складу мають входити народні депутати України – члени Комітетів Верховної Ради України, до предметів відання яких належить питання сфери електронних комунікацій, сфери радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку, представники центральних органів виконавчої влади.

Склад та функції Експертної ради визначаються Указом Президента України.

Експертна рада визначає склад конкурсної комісії, яка відповідальна за відбір кандидатів на посаду членів регуляторного органу (част.3 ст. 8).

Таким чином, членів регуляторного органу, який має утворюватися Кабінетом Міністрів України, обирає конкурсна комісія, яка в свою чергу визначена Експертною радою, яку одноособово своїм указом призначив Президент України.

Тобто Президент України буде мати безпосередній вплив на призначення членів регуляторного органу.

Такі повноваження не узгоджуються з положеннями ст. 106 Конституції, згідно з якою повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, яка не передбачає повноважень, пов’язаних з можливістю обрання членів регуляторного органу.

Наділення на законодавчому рівні глави держави та парламенту іншими повноваженнями, ніж ті, що передбачені Конституцією України, є допустимим виключно після внесення відповідних змін до неї.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював своє рішення з аналогічних питань:

– рішення від 16.09.2020 № 11-р/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»;

– рішення від 13.06.2019 № 5-р/2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 4, частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 5, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, тридцять дев’ятого, сорокового частини третьої, частини шостої статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Пропонуємо статтю 17 виключити та доопрацювати законопроєкт в частині розробки прозорого порядку формування конкурсної комісії, відповідальної за відбір кандидатів на посаду членів регуляторного органу.

2. Недосконалість процедури вирішення конфлікту інтересів.

До складу Експертної ради питань цифровізації при Президентові України мають входити в тому числі представники центральних органів виконавчої влади в сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку, а це представники Міністерства цифрової трансформації, а також Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

Таким чином, створюється ситуація, коли на конкурсну комісію по відбору кандидатів членів регуляторного органу будуть мати вплив або представники профільного міністерства або безпосередні попередники нового регулятора.

Оскільки законопроєктом ніяк не врегульовуються питання щодо діючих членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ): термін їх повноважень, перехідний період, можливість чи навпаки заборона приймати участь в новому конкурсі тощо, це створює на нашу думку потенційний конфлікт інтересів щодо призначення нових членів регуляторного органу.

Пропонуємо статтю 17 виключити та доопрацювати законопроєкт в частині розробки прозорого порядку формування конкурсної комісії, відповідальної за відбір кандидатів на посаду членів регуляторного органу.

3. Необґрунтоване делегування повноважень.

3.1. Відповідно до положень абз. 11 част. 2 ст. 9 законопроєкту повноваження членів регуляторного органу припиняються достроково виключно у разі незадовільного висновку Експертної ради з питань цифровізації при Президентові України про результати роботи регуляторного органу за попередній рік.

В запропонованій редакції не розкрито вимоги до складання такого висновку, що саме має включатися до його предмету, що може бути підставою для звільнення тощо.

Таким чином, на кожного члена регуляторного органу може бути складений такий висновок, що на наш погляд, буде прямою залежністю регуляторного органу, зокрема, кожного його члена, у прийнятті власних відповідних рішень, від Президента України.

Пропонуємо абз. 11 част. 2 ст. 9 законопроєкту виключити.

3.2. Відповідно до положень абз. 12 част. 2 ст. 9 законопроєкту повноваження членів регуляторного органу припиняються достроково виключно у разі незадовільного висновку Комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку про результати роботи регуляторного органу за попередній рік.

В запропонованій редакції не розкрито вимоги до складання такого висновку, що саме має включатися до предмету такого висновку, що може бути підставою для звільнення тощо.

Крім того, у положеннях абз. 11 ч. 1 ст. 15 та ч. 2 ст. 16 проекту передбачено, що регуляторний орган забезпечує відкритість своєї діяльності шляхом представлення Головою регуляторного органу річного звіту про роботу регуляторного органу на засіданні Комітету Верховної Ради України, до предмету відання якого належать питання електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку.

Конституція України не наділяє комітети окремими від Верховної Ради України повноваженнями, про що неодноразово зазначалось і в рішеннях Конституційного Суду України, адже за своїм конституційним статусом комітети є органами, які забезпечують здійснення парламентом його повноважень та можуть лише сприяти Верховній Раді України у здійсненні повноважень щодо парламентського контролю.

Можна припустити, що на кожного члена регуляторного органу може бути складений такий висновок, що на наш погляд, буде прямою залежністю регуляторного органу, зокрема, кожного його члена, у прийнятті власних відповідних рішень, від Комітету Верховної Ради України.

Пропонуємо абз. 12 част. 2 ст. 9 законопроєкту виключити.

4. Юридична колізія.

Відповідно до частини восьмої статті 9 проекту обмеження протягом одного року з дня припинення повноважень члена Регулятора комунікаційних послуг не мати трудові або інші договірні відносини з будь-яким суб’єктом господарювання, що провадять діяльність у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектру та надання послуг поштового зв’язку не поширюється на осіб, які обіймали посади членів Регулятора комунікаційних послуг не більше трьох місяців.

Не зважаючи на те, що окремі закони містять положення про три місяці, належного обґрунтування відхилення від загального правила у законопроєкті не наведено. Вказані положення суперечать статті 26 Закону України “Про запобігання корупції”. Відповідно виникає юридична колізія.

Рекомендуємо привести у відповідність частину восьму статті 9 проекту до положень Закону України “Про запобігання корупції”.

Інші зауваження.

1. Створення Регулятора зі спеціальним статусом поза межами конституційної системи державних органів.

Законопроектом пропонується (част.1 ст.1) визначити статус Регулятора комунікаційних послуг як постійно діючого центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюватиметься Кабінетом Міністрів України, є підзвітним Президентові України та Верховній Раді України.

Особливості спеціального статусу регуляторного органу обумовлюються його завданнями і повноваженнями, які визначаються цим Законом та законами України «Про електронні комунікації», «Про поштовий зв’язок», і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності регуляторного органу, в особливому порядку призначення членів регуляторного органу та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності регуляторного органу та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників регуляторного органу (част.2 ст.1).

Регуляторний орган пропонується визначити правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації – НКРЗІ (пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень).

Отже, за своїм функціональним призначенням, сферою діяльності та компетенцією Регулятор має всі ознаки центрального органу виконавчої влади і створення такого органу поза межами системи органів державної влади суперечить положенням Конституції України (ст. 6).

2. Створення Регулятора комунікаційних послуг не відповідає вимогам законодавства щодо природних монополій.

Згідно з нормами Закону України «Про природні монополії» національні комісії регулювання у певних сферах господарської діяльності утворюються і функціонують відповідно до цього Закону з особливостями, встановленими законом (абз.1 част.1 ст. 4).

Ці комісії мають здійснювати державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, до яких діяльність суб’єктів господарювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку аж ніяк не відноситься.

3. Невизнання члена регуляторного органу особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище.

Законопроєктом не передбачається визнання члена регуляторного органу службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище і відповідно здійснення обов’язкової повної перевірки декларації, а також встановлення додаткових заходів здійснення фінансового контролю щодо таких осіб.

Натомість пропонується внести зміни до ст. 56 «Спеціальна перевірка» Закону України «Про запобігання корупції» в частині визнання кандидата в члени регуляторного органу особою, яка претендує обіймати посаду, що передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища та стосовно якої має проводитися спеціальна перевірка.

Отже складається ситуація, коли кандидат на посаду члена регуляторного органу визнається особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, а вже член регуляторного органу такою особою на законодавчому рівні не визначається.


Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”

 

Ми у соцмережах
Завжди відкриті до
питань та пропозицій
+38 (063) 763-85-09 office@izi.institute