Аналіз законопроєктів

Висновок до законопроєкту 7317

Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану

Дата реєстрації
26.04.2022
Суб’єкт права законодавчої ініціативи
Ватрас Володимир Антонович
Демченко Сергій Олексійович
Головний комітет
Комітет з питань правової політики
Висновок ІЗІ
Висновок АнтикорКомітету
Висновок НАЗК

Резюме

Запропоновані зміни стосуються суттєвого переформатування роботи приватних виконавців. Більшість запропонованих змін та доповнень не мають належного обгрунтування, а їх запровадження може негативно вплинути на практику правозастосування та порушувати права людини.

У деяких нормах законопроєкта також виявлено корупційні ризики:

підпункт 6 п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яким пропонується передбачити, що діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на три місяці на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, у разі виявлення ознак порушення приватним виконавцем при здійсненні своєї діяльності вимог законодавства;

– змінами до п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження”, якими передбачається, що у період дії воєнного стану постанова або інший процесуальний документ (або їх частина), винесені у виконавчому провадженні приватним виконавцем, якщо вони суперечать вимогам закону, можуть бути скасовані за зверненням сторони виконавчого провадження або особи, права якої порушені, постановою керівника органу державної виконавчої служби, який входить до складу структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, або керівника структурного підрозділу територіального органу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень на території виконавчого округу приватного виконавця.

Порівняльний аналіз чинних норм та запропонованих змін

Законопроєктом пропонується внести такі зміни та доповнення до наступних правових актів:

1. Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»:

– підпунктом 6 п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону пропонується передбачити, що діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на три місяці на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, у разі виявлення ознак порушення приватним виконавцем при здійсненні своєї діяльності вимог законодавства.

Однак, запропонована норма суперечить ст. 41 Закону, якою встановлено, що зупинення діяльності приватного виконавця можливе лише за вчинення дисциплінарного проступку, а також ч. 2 ст. 42 Закону, відповідно до якої зупинення діяльності приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України на підставі рішення Дисциплінарної комісії.

Окрім того, формулювання в тексті норми “… ознак порушення…” суперечить принципу правової визначеності, оскільки орган державної влади наділяється невиправданим повноваженням на власний розсуд встановлювати що саме свідчить про порушення закону (встановлення таких “ознак”). При цьому, приватний виконавець, будучи повністю залежним від необмеженого законом розсуду державного органу, буде піддаватись заходам дисциплінарного впливу, при тому, що наявність чи відсутність в його діях складу дисциплінарного проступку буде недоведеною.

Усе це в сукупності створює корупційні ризики у взаємовідносинах органу державної влади (Міністерства юстиції України) та приватного виконавця, оскільки певні посадові особи внаслідок необмеженої дискреції матимуть можливість ініціювати питання про зупинення діяльності приватного виконавця, а внаслідок отримання від останнього неправомірної вигоди – скасовувати ці заходи.

Рекомендація.

Доцільно (або/або): 1) відмовитись від надання Мінюсту повноважень зупинення діяльності приватних виконавців без відповідного подання Дисциплінарної комісії; 2) обмежити дискрецію Мінюсту щодо визначення наявності ознак порушення закону в діяльності приватних виконавців шляхом визначення виключного переліку норм, порушення яких матиме наслідком зупинення його діяльності. При цьому, очевидно, що такі порушення закону не мають носити формальний характер, і мають завдавати шкоди охоронюваним законом правам і свободам людини і громадянина та інтересам держави.

– в умовах воєнного стану кваліфікаційний іспит приватного виконавця проводиться за наявності технічної можливості для його проведення; перериваються та встановлюються до дня припинення або скасування воєнного стану строки:

розгляду Дисциплінарною комісією приватних виконавців подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення;

скасовується проведення планових та позапланових перевірок діяльності приватних виконавців тощо.

При цьому, пояснювальна записка до цього законопроєкту не містить жодних обґрунтування необхідності внесення таких доповнень та запровадження механізму призупинення строків, особливостей складення кваліфікаційного іспиту приватним виконавцем, порядку розгляду дисциплінарних скарг та скасування можливості проведення перевірок діяльності приватних виконавців.

Очевидно, що не у всіх регіонах України ведуться активні бойові дії, а сам факт введення на території країни правового режиму воєнного стану не може визнаватись підставою для запропонованих змін.

Більше того, певне блокування такого інструменту контролю за діяльністю приватних виконавців як перевірки може мати наслідком непоодинокі зловживання та порушення прав учасників виконавчого процесу, що негативно відобразиться на стані дотримання прав і свобод людини та громадянина.

Рекомендація.

Доцільним було би відмовитись від практики повсюдного зупинення, переривання певних строків щодо діяльності приватних виконавців та здійснення контролю за такою діяльністю. Вбачається, що території, на яких такі заходи мають бути застосовані, доцільно визначати окремим наказом Міністерства юстиції України з підстави проведення на такій території активних бойових дій;

2. Закон України «Про виконавче провадження»:

– змінами до п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону пропонується передбачити, що у період дії воєнного стану постанова або інший процесуальний документ (або їх частина), винесені у виконавчому провадженні приватним виконавцем, якщо вони суперечать вимогам закону, можуть бути скасовані за зверненням сторони виконавчого провадження або особи, права якої порушені, постановою керівника органу державної виконавчої служби, який входить до складу структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, або керівника структурного підрозділу територіального органу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень на території виконавчого округу приватного виконавця.

Відтак, цією нормою запроваджується невідоме до цього профільному Закону втручання посадових осіб державного органу в саму суть роботи приватного виконавця. Фактично, внаслідок такої видозміни правового регулювання приватні виконавці переходять у залежність від посадових осіб державного органу, оскільки внаслідок застосування таких повноважень діяльність приватного виконавця може бути заблокованою в певному виконавчому провадженні. Наприклад, коли буде скасована постанова про відкриття виконавчого провадження, попри вже вжиті заходи з примусового виконання рішення суду.

Окрім того, за умови існування такого механізму правового регулювання існують корупційні ризики щодо застосування таких повноважень посадовими особами.

Так, на відміну, від суду, який перевіряє такі рішення приватних виконавців на відповідність чітким критеріям, які встановлені Кодексом адміністративного судочинства, посадовець Мінюсту матиме необмежені підстави для скасування будь-якої постанови приватного виконавця (навіть з формальних та несуттєвих підстав). При цьому, свобода розсуду такої посадової особи є необмеженою законом.

За цих умов вірогідними є ситуації, коли до таких осіб будуть звертатись учасники виконавчого провадження, які зацікавлені в його припиненні, та за певну неправомірну винагороду мотивуватимуть посадових осіб до скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Притягнути до відповідальності (окрім фіксування передачі грошових коштів на місці) буде достатньо складно, оскільки відсутні чіткі критерії, за якими мають бути оцінені рішення приватних виконавців у формі постанов.

Рекомендація.

Внаслідок виявлення в нормі законопроєкта корупційних ризиків рекомендується (або/або): 1) відмовитись від надання Мінюсту повноважень, передбачених п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону; 2) встановити чіткі критерії, на відповідність яким мають бути перевірені постанови приватних виконавців, що оскаржуються, а також процедуру такого оскарження (строки звернення зі скаргою, строки і процедура розгляду тощо).

Позиція стейкхолдерів

Асоціація приватних виконавців України виступає категорично проти прийняття зазначеного законопроєкта через обмеження прав приватних виконавців та втручання в їх діяльність1.


https://pravo.ua/pryvatni-vykonavtsi-zaiavliaiut-pro-neprypustymist-pryiniattia-proiektu-7317-vykonavche-provadzhennia-v-umovakh-voiennoho-stanu/

 

Ми у соцмережах
Завжди відкриті до
питань та пропозицій
+38 (063) 763-85-09 office@izi.institute