Резюме

Пропонується оптимізувати питання організації трудових відносин в умовах воєнного стану та подолати законодавчі прогалини, які на сьогоднішній день створюють суттєві перешкоди як для роботодавців і для працівників.

Аналіз чинних норм

Особливості трудових відносин у період дії воєнного стану визначаються Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, яким визначено особливості укладення трудового договору, переведення та зміни істотних умов праці, розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи роботодавця, встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку, організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця, роботи в нічний час, оплати праці, зупинення дії окремих положень колективного договору, відпусток, діяльності профспілок та запроваджує механізм призупинення дії трудового договору.

Аналіз запропонованих змін

Законопроєктом пропонується:

– на час оголошення воєнного або надзвичайного стану запровадити електронний документообіг між працівником та роботодавцем та вводяться норми, які покликані прискорити перехід до обліку трудової діяльності працівника в електронній форм;

– запроваджується додаткові підстави для звільнення – неможливість забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні потужності, засоби виробництва або майно власника або уповноваженого ним органу знищені в результаті бойових дій та відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці;

– удосконалюється процедура припинення трудового договору з працівником або фізичною особою, яка використовує найману працю у разі їх смерті, визнання судом безвісно відсутніми або оголошення померлими;

– скасовуються у період дії воєнного стану окремі обмеження обмеження для службовців щодо зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю;

– узгоджується норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки;

– уточнюється порядок регламентації робочого часу та часу відпочинку у період дії воєнного часу;

– уточнюється визначення призупинення трудового договору, порядок та умови застосування цього механізму, а роботодавців, які призупинили дію трудового договору до набрання чинності цим законом, зобов’язується надати це рішення на погодження до військово-цивільної адміністрації;

Корупціогенні фактори

1. Відсутність чи недосконалість процедури вирішення конфлікту інтересів

Законопроєктом передбачається скасувати заборону займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю на період дії воєнного стану для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (крім виборних посад)

у разі набуття ними статусу внутрішньо переміщеної особи або під час перебування їх у простої, призупинення трудового договору, перебування у відпустці без збереження заробітної плати, відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за умови, що трудові договори (контракти) або правочини у сфері підприємницької діяльності укладаються з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, відносно яких такі державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування не здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців.

Такі особи повинні припинити таку діяльність протягом одного місяця після припинення воєнного стану та/або закінчення простою, закінчення призупинення трудового договору, виходу із відпусток без збереження заробітної плати, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Разом з тим, набуття статусу внутрішньо переміщеної особи не означає автоматичного припинення трудових відносин з органом державної влади або місцевого самоврядування.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 №440 “Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану” передбачено, що у період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов’язків.

Можлива ситуація, коли особа отримує статус внутрішньо переміщеної особи і буде продовжувати дистанційно працювати в органі державної влади або місцевого самоврядування, однак додатково буде займатись іншою оплачуваною діяльністю, використовуючи свій статус посадовця.

Тому ми рекомендуємо не включати набуття статусу внутрішньо переміщеної особи до обставин, які безумовно дозволяють посадовцям займатись іншою оплачуваною діяльністю.

Також, з метою забезпечення єдиної практики застосування антикорупційного законодавства, рекомендуємо визначити, що державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування забороняється здійснювати повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців, з якими укладались трудові договори (контракти) або правочини у сфері підприємницької діяльності в період воєнного стану.

Інші зауваження

Законопроєктом пропонується скоротити строк додаткової оплачуваної відпустки з 14 до 7 днів учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.

Це суперечить частині 2 статті 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Запровадження такої норми потенційно призведе до великої кількості судових спорів, адже працівники можуть відстоювати своє право на 14-денну додаткову відпустку, яка була для них передбачена до прийняття аналізованого законопроєкту.

Тому рекомендуємо виключити норми, якими окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності скорочується строк додаткової оплачуваної відпустки з 14 до 7 днів.