Резюме

Законопроєктом пропонується на законодавчому рівні врегулювати питання реалізації військовослужбовцями права на свободу думки і слова, а також на вільне вираження своїх поглядів і переконань з метою захисту інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки.

Детальний опис законопроєкту

Пропонується доповнити Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» новою ст. 8-2 “Реалізація права військовослужбовців на свободу думки і слова, а також на вільне вираження своїх поглядів і переконань”.

Не зважаючи на назву нової статті, у ній фактично йдеться не про реалізацію цього права, а про його обмеження.

Абзац 1 ст. 8-2 Закону містить декларативне положення, що військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори мають право на свободу думки і слова, а також на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Абзац 2 ст. 8-2 Закону визначає такі особливості. Вони полягають у тому, що військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, не мають права оприлюднювати та/або поширювати в засобах масової інформації (друкованих та аудіовізуальних), електронних комунікаційних мережах загального користування (у тому числі в мережі Інтернет, на веб-сайтах, веб-сторінках в соціальних мережах) інформацію, відомості та дані:

– які пов’язані з виконанням обов’язків військової служби або отримані в результаті такої діяльності, зокрема висловлювання, погляди та думки стосовно діяльності вищого військово-політичного керівництва Держави та інших командирів (начальників), якщо це не передбачено їхніми службовими (функціональними) обов’язками.

– про розташування військових та безпекових об’єктів, розташування та переміщення озброєння, військової техніки, особового складу, інших сил та засобів безпеки і оборони.

Слід зазначити, що оприлюднення більшості зазначеної інформації уже є забороненим, зокрема нормами Кримінального кодексу України (КК). Наприклад, розповсюдження інформації про переміщення озброєння підпадає під ознаки злочину, передбаченого у ст. 114-2 КК, а оприлюднення даних стосовно військової служби, якщо вони є державною таємницею буде вважатися її розголошенням (ст. 328 КК).

Не логічним видається повна заборона оприлюднення вищевказаної інформації, навіть тої, яка уже була офіційно оприлюднена. Поширення у соціальній мережі військовослужбовцем раніше оприлюдненої міністерством інформації не може завдати будь-якої шкоди, адже така інформація уже є загальнодоступною.

Варто звернути окрему увагу на заборону оприлюднення та поширення висловлювань, поглядів та думок стосовно діяльності вищого військово-політичного керівництва Держави та інших командирів (начальників). Можливим було б обмежити право поширення інформації лише щодо військової діяльності вищого військово-політичного керівництва Держави чи командирів, яка стосується безпосередньо конкретного військовослужбовця, який такі думки чи переконання поширює. Обмеження права висловлюватися, наприклад, стосовно міжнародної діяльності Президента як Верховного головнокомандувача є недоцільним та таким, що може порушувати право на свободу думки, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, у законопроєкті пропонується внести зміни до ст. 30 Закону України «Про інформацію» та визначити, що вищевказана інформація не вважатиметься оціночним судженням, за висловлювання якого не притягують до відповідальності.

Висновок

Інститут законодавчих ідей рекомендує доопрацювати законопроєкт.