Про внесення змін до деяких законів України щодо примусового вилучення, відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені з мотивів суспільної необхідності для будівництва або реконструкції об'єктів критичної інфраструктури
Опис законопроєкту
Законопроєктом пропонується визначити особливості примусового вилучення, відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності на період дії воєнного стану та протягом 10 років з дня його припинення. Таке відчуження передбачено здійснювати, зокрема, без:
– рішення суду;
– врахування обтяжень речових прав на земельні ділянки;
– згоди землевласників, землекористувачів;
– відшкодування втрат лісогосподарського виробництва та збитків землекористувачам тощо.
Зауваження
1. Доповнення проєктом Закону України “Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності” (далі – Закон) Перехідними положеннями, якими пропонується визначити окремий порядок примусового відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна на період дії воєнного стану суперечить частині 2 статті 2 Закону, відповідно до якої його дія не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі примусового відчуження земельних ділянок в умовах воєнного стану.
Порядок примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану визначено Законом України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”.
2. У супровідних документах до законопроєкту відсутнє належно аргументоване обґрунтування необхідності запровадження спрощеного порядку примусового вилучення, відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомості вже після припинення воєнного стану та ще й на такий тривалий (10 років) строк.
До того ж, примусове відчуження об’єктів права приватної власності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (частина 5 статті 41 Конституції України).
3. Законопроєктом пропонується примусове вилучення, відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності під час дії воєнного стану та протягом 10 років з дня його припинення здійснювати без рішення суду.
Така законодавча пропозиція суперечить статтям 47 та 64 Конституції України, якими встановлено наступне:
– ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду;
– це право не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
4. Відповідно до законопроєкту рішення про примусове вилучення, відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, будь-якої форми власності, зміну цільового призначення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у постійне користування державному підприємству, установі або організації для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності приймає Кабінет Міністрів України.
Це положення законопроєкту суперечить статтям 1 – 3 Закону, якими, зокрема, встановлено наступне:
– примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності – це перехід права власності на земельні ділянки, інші об’єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду;
– дія Закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані з викупом земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов’язані з примусовим відчуженням зазначених об’єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності;
– дія Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності;
– об’єктом відчуження є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
5. У законопроєкті мова йде одночасно про “примусове відчуження” та “примусове вилучення” земельних ділянок.
При цьому, із запропонованої редакції проєкту неможливо чітко визначити про яке саме “примусове вилучення” у ньому йде мова та чи є різниця між цими двома юридичними механізмами в розумінні законопроєкту.
Закон регулює саме примусове відчуження.
В той же час, відповідно до частини 3 статті 147 Земельного кодексу України примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюється відповідно до Закону України “Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів”.
Статтею 1 Закону України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану” окремо передбачено:
1) примусове відчуження майна (позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості);
та
2) вилучення майна (позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану).
Отже, в законопроєкті не враховано, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі2.
6. Відповідно до законопроєкту примусового вилучення, відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності здійснюватиметься з виплатою грошової компенсації за вилучення земельних ділянок приватної власності та об’єктів нерухомого майна.
Грошова компенсація здійснюється підприємством, установою та організацією, що належать до державної та комунальної власності, якому передано земельну ділянку у постійне користування для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності.
Водночас, законопроєктом не визначено джерела, за рахунок яких здійснюватиметься така грошова компенсація.
Згідно із статтею 6 Закону заходи щодо відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів та коштів юридичних осіб, що ініціювали відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб.
В той же час, відповідно до законопроєкту рішення про відчуження Уряд приймає за поданням “центрального органу виконавчої влади, що формує державну політику у відповідній сфері та є уповноваженим органом державної влади, відповідальним за сектор (підсектор) критичної інфраструктури”.
Крім цього, запропонована проєктом “грошова компенсація” суперечить статті 41 Конституції України та статтям 4 та 14 Закону, якими передбачено відшкодування вартості земельних ділянок та нерухомого майна.
7. Деякі положення законопроєкту не узгоджуються між собою.
Так, наприклад, новим пунктом 29 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що “примусове відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності для будівництва та обслуговування об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням Розділу VI “Перехідні положення” Закону України “Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”
В той же час, запропоновані проєктом Перехідні положення Закону встановлюють особливості примусового вилучення, відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності для будівництва або реконструкції об’єктів критичної інфраструктури I та ІІ категорії критичності на період дії воєнного стану та протягом 10 років з дня його припинення.
Позиції державних стейкхолдерів3
1. Міністерство аграрної політики та продовольства України та Міністерство фінансів України підтримують законопроєкт
2. Міністерство юстиції України та Державна прикордонна служба України вважають, що законопроєкт потребує доопрацювання.
3. Міністерство культури та інформаційної політики України не підтримує законопроєкт.
4. Міністерство освіти і науки України зауважень до проєкту не має.
Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-05#Text