Аналіз законопроєктів

Висновок до законопроєкту 6070

Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення функцій технічного регулювання у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу

Дата реєстрації
17.09.2021
Суб’єкт права законодавчої ініціативи
Гайду Олександр Васильович
Грищенко Тетяна Миколаївна
Головний комітет
Комітет з питань аграрної та земельної політики
Висновок ІЗІ
Висновок АнтикорКомітету
Висновок НАЗК

Опис законопроєкту

Законопроєктом вносяться зміни до Закону України “Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України” (далі – Закон), якими, зокрема, пропонується наступне:

– повноваження з реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, землерийних, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, технологічного транспорту, інших механізмів, видачі номерних знаків та відповідних реєстраційних документів на них, ведення автоматизованого обліку зареєстрованих тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, землерийних, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, технологічного транспорту, інших механізмів та систематизації відомостей про їх власників з використанням Єдиного електронного реєстру передати від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі до підприємств, установ, організацій, які отримуватимуть статус органу з реєстрації;

– встановлюються повноваження органів реєстрації;

– деталізується суб’єктний склад системи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, уточнюються їх повноваження;

– запроваджується проведення періодичного технічного контролю з придатності до експлуатації технічних засобів;

– забороняється використання та експлуатація технічних засобів періодичний технічний контроль якими пройдено не було;

– врегульовується сертифікація, оцінка та підтвердження відповідності (затвердження типу) технічних засобів сільськогосподарських і лісогосподарських тракторів та їх складових вимогам технічних регламентам.

Корупціогенні фактори

1. Прогалина

1.1. Новою редакцією частини 1 статті 9 Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державної аграрну політику пропонується віднести призначення чи уповноваження відповідно до закону органу з реєстрації, на який покладено функцій щодо реєстрації та обліку технічних засобів, видачі на них номерних знаків та відповідних реєстраційних документів із систематизацією відомостей про їх власників з використанням Єдиного електронного реєстру;

Згідно з новим пунктом 22 статті 1 Закону орган з реєстрації – це підприємство, установа, організація, що призначені чи уповноважені за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, на здійснення функції з реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, землерийних, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, технологічного транспорту, інших механізмів, здійснення інших заходів, пов’язаних з реєстрацією та веденням обліку машин з використанням Єдиного електронного реєстру, а також якому надано повноваження щодо, підготовки інженерно-технічних кадрів та видачі посвідчень тракториста-машиніста.

Водночас, у законопроєкті не врегульована процедура призначення (уповноваження) органу з реєстрації. Також законопроєктом не встановлені вимоги до підприємств, установ, організацій, які планують отримати статус органу з реєстрації. Відтак, прийняття та реалізація законопроєкту дозволить центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державної аграрну політику суб’єктивно та упереджено надавати підприємствам, установам, організаціям статус органу з реєстрації, що створює підстави для корупційних зловживань, зокрема вимагання неправомірної вигоди задля прийняття “потрібного рішення”.

З метою усунення корупційних ризиків у законопроєкті необхідно встановити вимоги до підприємств, установ, організацій, які планують отримати статус органу з реєстрації та визначити процедуру їх призначення (уповноваження).

1.2. Згідно з частиною 3 нової редакції статті 19 Закону призначення органу з оцінки відповідності/органу з сертифікації на здійснення діяльності на проведення робіт із Затвердження типу згідно технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів та призначає на проведення робіт згідно технічного регламенту щодо складових частин і характеристик колісних сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів на період Перехідних положень цього закону, до моменту розроблення та затвердження нормативно-правових актів, які врегулюють та регламентують призначення органів з оцінки відповідності на виконання робіт Затвердження типу – здійснюється на підставі оцінювання претендента на призначення тимчасовою Комісією, яка формується із фахівців агропромислової сфери, представників інститутів громадянського суспільства та інститутів громадських організацій та представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику наказом Органу, що призначає.

При цьому, законопроєктом не визначено:

– процедуру створення вищезазначеної тимчасової Комісії, її кількісний та суб’єктний склад, вимоги до членів;

– порядок роботи тимчасової Комісії та прийняття нею рішень;

– критерії оцінювання претендента;

– часові межі дії відповідних положень Закону, враховуючи зазначення про “період Перехідних положень цього закону”.

Виявлена прогалина створює корупційні ризики, пов’язані із непрозорою процедурою створення та діяльності вищезазначеної тимчасової Комісії та потенційним упередженим оцінюванням претендентів на призначення.

З метою усунення корупційних ризиків рекомендуємо доопрацювати законопроєкт в частині чіткого та належного врегулювання відповідних правовідносин.

1.3. Відповідно до частини 2 нової статті 21 Закону здійснення моніторингу та проведення аудиту щодо діяльності технічної служби здійснює наглядовий орган сформований/уповноважений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику до складу якого входять представники органів з оцінки відповідності/органів з сертифікації призначених на здійснення діяльності з оцінки відповідності у сфері інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу в тому числі з затвердження типу.

До завдань наглядових органів проєктом пропонується віднести:

– здійснення нагляду за пунктами технічного контролю;

– перевірка професійної підготовки та атестації інспекторів з проведення робіт з технічного контролю технічних засобів;

– аудит діяльності технічної служби;

– моніторинг за виконанням робіт технічною службою та інспекторами;

– валідація результатів вимірювань, отриманих у ході технічного контролю придатності до експлуатації;

– розгляд скарг та пропозицій щодо тимчасового призупинення повноважень технічної служби та/або інспекторів.

Проте законопроєктом залишились не врегульовані:

– правовий статус наглядового органу;

– процедура сформування/уповноваження наглядового органу;

– кількісний склад наглядового органу та пропорційність представництва в ньому органів з оцінки відповідності/органів з сертифікації;

– порядок діяльності наглядової ради.

Вказана правова невизначеність дозволяє суб’єктам владних повноважень довільно тлумачити правові норми, що створює підґрунтя для корупційних зловживань під час створення та функціонування “наглядових органів”.

Крім цього, частина 2 нової статті 21 Закону не узгоджується із статтею 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, яка не передбачає здійснення державного нагляду (контролю) “наглядовими органами”, а до органів державного нагляду (контролю) відносить:

– центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи;

– державні колегіальні органи;

– органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

– місцеві державні адміністрації;

– органи місцевого самоврядування.

Також зазначене положення проєкту суперечить Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”, який не передбачає формування/уповноваження центральними органами виконавчої влади “наглядових органів”.

З метою усунення корупційних ризиків пропонуємо в законопроєкті чітко визначити правовий статус наглядових органів та порядок їх створення і діяльності.

2. Надання необґрунтованих привілеїв (фаворитизм)

Новою редакцією частини 3 статті 11 Закону, зокрема, передбачено, що технічні засоби та їх складові частини, які були в користуванні, що мають ідентифікаційні номери та підлягають обов’язковій реєстрації, реалізуються власниками лише через суб’єктів господарювання, які уповноважені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику на здійснення комісійної торгівлі технічними засобами.

Таке безпідставне та необґрунтоване надання переваг окремим суб’єктам господарювання створює неконкурентне середовище на ринку і обмежує вільний обіг технічних засобів та їх складових частини, що сприяє виникненню корупційних ризиків, а також можливим корупційним зловживанням.

Крім цього, законопроєктом не визначений порядок уповноваження вищезазначених суб’єктів господарювання. Відсутність регулювання цього питання може спричинити ризик отримання неправомірної вигоди суб’єктом владних повноважень під час прийняття ним рішення на користь того чи іншого суб’єкта господарювання щодо надання доступу на ринок вживаних технічних засобів.

Рекомендуємо усунути виявлені корупційні ризики шляхом виключення із проєкту положень, якими штучно обмежується конкуренція на вторинному ринку технічних засобів.

Інші зауваження

1. Законопроєкт містить недоліки термінологічного характеру.

Проєкт доповнює статтю 1 Закону визначенням термінів “випробувальна лабораторія”, “документ про відповідність”, “інспектування”, “орган з оцінки відповідності”, “орган, що призначає”, “оцінка відповідності”, “підтвердження відповідності”, “презумпція відповідності”, “призначення”, “сертифікація”, “сфера призначення”, “технічний регламент”, які дублюють визначення цих самих термінів у статті 1 Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”.

Крім цього, термін “презумпція відповідності” в тексті проєкту, крім змін до статті 1 Закону, не вживається.

2. Відповідно до пункту 6 частини 13 нової редакції статті 19 Закону до заяви про призначення органу з оцінки відповідності/органу з сертифікації на здійснення діяльності на проведення робіт із Затвердження типу сільськогосподарських і лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів, здійснюється відповідно до технічних регламентів, додається копія договору страхування відповідальності перед третіми особами на час здійснення діяльності призначеного органу, засвідчена претендентом на призначення.

Зазначене положення законопроєкту не узгоджується із статтею 7 “Види обов’язкового страхування” Закону України “Про страхування”, якою не передбачено такого виду страхування.

3. Законопроєкт доповнює Закон України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності” новою статтею 8-1, якою пропонується визначити повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну технічну політику у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу.

Однак ця законодавча пропозиція потребує узгодження із пунктом 6 частини 1 статті 1, частини 1 статті 7 Закону та статті 5 Закону України “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу”, якими встановлено наступне:

– державна технічна політика в агропромисловому комплексі – це цілеспрямована законодавчо оформлена система організаційно-економічних і правових заходів, які здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику для формування взаємопов’язаних процесів створення, виробництва, випробування, сертифікації, затвердження типу, реалізації, реєстрації, використання та обслуговування технічних засобів, наукового, цифрового, інформаційного і кадрового забезпечення агропромислового комплексу;

– державне управління системою інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу в межах своїх повноважень здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику;

– державне управління вітчизняним машинобудуванням для агропромислового комплексу здійснюють Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.

4. Відповідно до нового пункту 23 статті 1 Закону відновлені технічні засоби – це технічні засоби складені власниками самостійно з вузлів та агрегатів законність придбання яких підтверджено відповідно до законодавства.

Проте, з положень законопроєкту неможливо чітко визначити про яку саме “законність придбання” у ньому йде мова. Також у проєкті не визначений порядок підтвердження законності придбання вузлів та агрегатів.


Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”

 

Ми у соцмережах
Завжди відкриті до
питань та пропозицій
+38 (063) 763-85-09 office@izi.institute