Резюме

Законопроєктом пропонується внести зміни до деяких законодавчих актів України щодо управління та продажу активів.

Аналіз запропонованих змін

Основні законодавчі зміни полягають у такому:

– В Законі України “Про санкції” пропонується передбачити нову санкцію:

“1-1) Стягнення в дохід держави або примусова реалізація активів …”.

– Законом про АРМА визначено, що АРМА отримує активи щодо яких ухвалено рішення суду про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції” у вигляді примусової реалізації активів. Саме вона уповноважена їх реалізовувати.

– Передача активів в управління здійснюється за результатами конкурсу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

– Реалізація активів здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів в Електронній торговій системі (ЕТС). На рівні Закону про АРМА виписано порядок проведення аукціону.

– Грошові кошти, отримані від реалізації активів (пункт 1-1 частини першої статті 4) одразу спрямовуються на купівлю військових ОВДП.

– Надано місяць на оприлюднення даних Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

– Реалізація арештованого майна здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів (публічних торгів) в електронній торговій системі. Тобто майно арештоване в рамках виконавчих проваджень реалізується в ЕТС. Порядок реалізації визначений у Законі України “Про виконавче провадження”.

– Якщо предметом іпотеки є земельна ділянка або право користування нею, то реалізація такого предмета іпотеки здійснюється виключно на земельних торгах, що проводяться відповідно до Земельного кодексу України з урахуванням положень цього Закону та Закону України “Про виконавче провадження”. Порядок визначений у Законі України “Про іпотеку”.

Корупціогенний фактор

1. Надмірні дискреційні повноваження Міністерства юстиції України при виборі виду санкції.

Пропонується доповнити п. 1-1 ч.1 ст. 4 Закону України “Про санкції” новим видом санкції “Стягнення в дохід держави або примусова реалізація активів …”. Обирати, який конкретну санкцію застосовувати буде Міністерство юстиції України як позивач. Натомість критеріїв вибору однієї або іншої санкції не вказано. Фактично, разом з доведенням підстав застосування санкції як такої, що є досить складним завданням, Міністерство юстиції має на власний розсуд визначити в яких випадках ще не конфісковане майно (а це може бути рухоме майно / нерухоме майно / активи підприємств тощо) має бути стягнуте в державу, а в яких одразу примусово реалізоване. В подальшому це ускладнить роботу і ВАКСу при встановленні фактів того, чому в кожному конкретному випадку обрано один або інший вид санкції.

Запропоноване рішення є ризикованим, а вказані зміни повинні бути переглянуті по суті (про що вказано в зауваженні №1 нижче).

Зауваження

1. Примусова реалізація активів не є видом санкції у розумінні Закону України “Про санкції”, а рішення про примусову реалізацію повинен приймати не суд.

Не зовсім вдалою видається ідея доповнення п. 1-1 ч.1 ст. 4 Закону України “Про санкції” новим видом “Стягнення в дохід держави або примусова реалізація активів …”.

По-перше, порушується логіка формального відображення видів санкцій в Законі, де кожен пункт містить одну санкцію. Натомість, пропонується в одному пункті передбачити одразу два види санкцій.

По-друге, в Законі та в інших актах, які містять посилання на цей пункт, передбачається лише можливість альтернативного застосування обох санкцій – або “стягнення в дохід держави активів” або “примусова реалізація активів”. Окрім цього, новою редакцією ст. 5 Закону та ст. 283-1 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що Міністерство юстиції подає позов до ВАКС в якому просить застосувати лише одну з цих санкцій.

Вважаємо, що застосування примусової реалізації активів без їх попереднього стягнення в дохід держави неможливе оскільки фактично відсутнє рішення про перехід права власності на ці активи.

По-третє, примусова реалізація за своєю суттю не є певним видом правообмеження, на відміну від експропріації активу. Реалізація є логічним продовженням, способом виконання рішення про стягнення активу в дохід держави. Тому, покладення на суд функції з фактичного управління активами здається нелогічним. Суд повинен здійснювати експропріацію, перевіряючи при цьому легітимність і співмірність втручання держави в право власності, а подальшу долю такого “стягнутого” активу має визначати орган виконавчої влади.

Рекомендуємо не вносити вказаних змін до Закону України “Про санкції” та залишити повноваження визначати суб’єкта, порядок та спосіб виконання судового рішення за КМУ, в тому числі необхідність примусової реалізації активів, внесши відповідні зміни до абзацу 2 ч. 3 ст. 5-1 Закону.

2. Дозволяється реалізація нерухомого майна без згоди власника до відповідного судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону про АРМА нерухоме майно не може бути передано для реалізації без згоди власника такого майна до винесення обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або іншого судового рішення, що набрало законної сили, яке є підставою для застосування спеціальної конфіскації відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, або судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Натомість законопроєктом ця норма виключається та, фактично, дозволяється реалізація активів без згоди власника до відповідного судового рішення. Таке законодавче рішення є ризикованим та скасовує важливу гарантію непорушення прав осіб стосовно яких не було винесене остаточне судове рішення.

Рекомендуємо залишити норму в чинній редакції.

3. В Законі про АРМА відсутня підстава для передачі конфіскованих ВАКС активів в управління АРМА.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 5-1 Закону України “Про санкції” Кабінет Міністрів України уповноважений доручити здійснення заходів, пов’язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Водночас, в законопроєкті пропонується передавати в управління АРМА активи, щодо яких ухвалено рішення суду про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції” у вигляді примусової реалізації активів.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 19 Закону України про АРМА “Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Натомість відсутня така підстава як рішення ВАКС. З урахуванням викладеного вище зауваження, необхідно в Законі про АРМА визначити повноваження АРМА управляти активом, стягненим в дохід держави за рішенням ВАКС. Разом з тим, необхідно доповнити підстави на яких АРМА зможе прийняти в управління такий актив – за рішенням ВАКС чи дорученням КМУ.

4. Неточність формулювання щодо моменту виникнення правових наслідків судового рішення.

У законопроєкті пропонується доповнити п. 2-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону про АРМА положенням, яким визначено, що активи, щодо яких ухвалено рішення про застосування примусової реалізації як санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції”, підлягають передачі Національному агентству протягом п’яти робочих днів з дня ухвалення (набрання законної сили) вищевказаним рішенням суду для реалізації без згоди власника відповідно до статті 21 цього Закону.

Необхідно звернути увагу, що день ухвалення судового рішення та день набрання ним законної сили можуть не співпадати. Правові наслідки повинні виникати саме з дня набрання законної сили судового рішення. Рекомендуємо виправити вказаний недолік.

5. Відсутність диференціації визначення розміру винагороди оператора ЕТС.

Новою ч. 5-1 ст. 21 Закону про АРМА пропонується визначити, що розмір винагороди оператора електронного майданчика становить 5 відсотків від ціни продажу лота. Функціонування та розвиток ЕТС забезпечуються за рахунок плати на розвиток ЕТС, що становить 30 відсотків від суми винагороди оператора електронного майданчика.

Слід врахувати, що ціна лота може бути дуже високою. Тоді, наприклад при продажі лоту вартістю 1 млрд грн. оператор електронного майданчика отримає винагороду у сумі 50 млн грн. Така винагорода видається зависокою.

З метою економії державних коштів, отриманих від продажів активів, слід якимось чином обмежити можливість отримання надмірних винагород оператором електронного майданчика, наприклад встановити градацію такої винагороди в залежності від суми лоту.

Позиції державних стейкхолдерів².

Фонд державного майна підтримує законопроєкт.

Міністерство фінансів зазначає, що законопроєкт потребує доопрацювання.

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів підтримує законопроєкт за умови його доопрацювання.

Позиції недержавних стейкхолдерів.

TI Ukraine підтримує прийняття законопроєкту за основу за умови доопрацювання висловлених ними зауважень до другого читання³.

Висновок

Інститут законодавчих ідей підтримує законопроєкт за умови врахування всіх наданих зауважень.

Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”

https://www.kmu.gov.ua/bills/proekt-zakonu-pro-vnesennya-zmin-do-deyakikh-zakonodavchikh-aktiv-shchodo-vdoskonalennya-sanktsiynoi-politiki-ta-pidvishchennya-efektivnosti-upravlinnya-derzhavnim-komunalnim-maynom-ta-aresh

https://ti-ukraine.org/news/vdoskonalennya-sanktsijnoyi-polityky-ta-pidvyshhennya-efektyvnosti-upravlinnya-areshtovanymy-aktyvamy-analiz-okremyh-polozhen-zakonoproyektu/