Аналіз законопроєктів

Висновок до законопроєкту 7588

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності використання земель фізичними особами та суб'єктами державного сектору економіки

Дата реєстрації
25.07.2022
Суб’єкт права законодавчої ініціативи
Шмигаль Денис Анатолійович Кабінет Міністрів України
Головний комітет
Комітет з питань аграрної та земельної політики
Висновок ІЗІ
Висновок АнтикорКомітету
Висновок НАЗК

Опис законопроєкту

У законопроєкті:

– врегульовується перетворення державних підприємств, у постійному користуванні яких перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, в акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100% акцій (часток) у статутному капіталі яких належать державі;

– визначається процедура переоформлення права постійного користування на право оренди такої земельної ділянки у разі вищезазначеного перетворення;

– запроваджується передача цих земельних ділянок в суборенду на земельних торгах;

– визначаються особливості передачі цілісних майнових комплексів державних підприємств, яким належить право постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, до сфери управління інших органів.

В результаті проведення аналізу законопроєкту Інститут законодавчих ідей виявив в його положеннях корупціогенний фактор та зауваження по суті.

Корупціогенні фактори

Прогалина

Суб’єкт владних повноважень зможе довільно приймати рішення щодо погодження вилучення земельної ділянки із постійного користування.

Законопроєкт доповнює частину 2 статті 149 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) новим положенням, згідно із яким вилучення земельної ділянки із постійного користування державного підприємства, установи та організації, а також передача вилученої земельної ділянки у власність, користування інших осіб здійснюється за погодженням із органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить зазначена юридична особа.

Водночас у законопроєкті не визначений порядок здійснення такого погодження, зокрема відсутні:

– вичерпний перелік документів, необхідних для розгляду подання (клопотання) про погодження;

– строки розгляду та прийняття рішення;

– підстави відмови у погодженні;

– процесуальна форма прийняття рішення;

– процедура оскарження рішення.

Крім цього, із вищезазначеного положення проєкту не видається можливим чітко визначити, про яку саме передачу земельної ділянки та яким “іншим особам” у ньому йде мова.

Вказане містить ознаки надмірних дискреційних повноважень, які дозволяють органу виконавчої влади діяти на власний розсуд. Це сприяє виникненню корупційних ризиків та можливих зловживань при наданні вищевказаного погодження, наприклад затягування строків його надання, як підставу для вимагання неправомірної вигоди.

Враховуючи вищезазначене, а також відсутність у супровідних документах до законопроєкту належно аргументованого обґрунтування необхідності прийняття та реалізації цього положення проєкту, усунення корупційних ризиків можливе, шляхом залишення статті 149 ЗКУ в чинній редакції, згідно із якою “земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу”.

Інші зауваження

1. Новою частиною 4 статті 92 ЗКУ пропонується заборонити передачу земельних ділянок державної та комунальної власності у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Проте частиною 1 статті 24 ЗКУ передбачено, що державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування, в т.ч. і для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Необхідно узгодити ці положення.

2. У законопроєкті чітко не визначено суб’єктів відповідних земельних правовідносин, адже у його положеннях одночасно йде мова про:

– державне підприємство, якому земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності належала на праві користування;

– державне підприємство, якому земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності належала на праві постійного користування;

– державне підприємств, у постійному користуванні яких перебували земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності не менше 100 гектар;

– державні підприємства, установи, організації у постійному користуванні яких перебували земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення;

державне унітарне комерційне підприємство, у постійному користуванні якого перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею не менше 100 гектар.

У зв’язку з цим нагадаємо, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі2.

3. Відповідно до частини 1 нової статті 120-1 ЗКУ господарське товариство, що утворилося внаслідок перетворення державного підприємства, звертається до органу виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗКУ, з клопотанням про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка належала державному підприємству на праві постійного користування, в оренду у порядку, передбаченому статтею 123 ЗКУ.

Однак статтями 122 та 123 ЗКУ не передбачено повноважень органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок із постійного користування в оренду (крім особливої процедури під час здійснення державно-приватного партнерства).

При цьому, законопроєктом не передбачено внесення відповідних змін до статей 122 та 123 ЗКУ.

4. Відповідно до нового пункту 6-2 Перехідних положень ЗКУ фізичні та юридичні особи, яким належить право постійного користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, і які відповідно до статті 92 ЗКУ не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, мають право на купівлю таких земельних ділянок.

Ця пропозиція не узгоджується із пунктом 6 Перехідних положень ЗКУ, відповідно до якого громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Позиції державних стейкхолдерів3

1. Міністерство фінансів України зауважень до проєкту не має.

2. Міністерством освіти і науки України надано зауваження та пропозиції до законопроєкту.

3. Державна податкова служба України не підтримує законопроєкт.


Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-05#Text

https://www.kmu.gov.ua/bills/proekt-zakonu-pro-vnesennya-zmin-do-deyakikh-zakonodavchikh-aktiv-ukraini-shchodo-pidvishchennya-efektivnosti-vikoristannya-zemel-fizichnimi-osobami-ta-subektami-derzhavnogo-sektoru-ekonom

 

Ми у соцмережах
Завжди відкриті до
питань та пропозицій
+38 (063) 763-85-09 office@izi.institute