Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань
Опис законопроєкту
Законопроєктом пропонується, зокрема, наступне:
– перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків встановлених Кодексом законів про працю України (далі – Кодекс), визначаються трудовим та/або колективним договором;
– у разі призову працівника на військову службу під час мобілізації, на особливий період, йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки;
– збільшується з 15 до 30 календарних днів на рік строк відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин;
– уточнюється, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, до виконання робіт, виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
В результаті проведення антикорупційної експертизи законопроєкту Інститут законодавчих ідей не виявив в його положеннях корупціогенних факторів. Водночас, вважаємо за необхідне висловити зауваження по суті законопроєкту.
Зауваження
1. Відповідно до законопроєкту тривалість відпусток визначатиметься, крім Закону України “Про відпустки”, інших законів та нормативно-правових актів України, також і колективним договором, угодою та трудовим договором (зміни до статті 5 Закону України “Про відпустки”).
Змінами до статті 76 Кодексу пропонується тривалість щорічних додаткових відпусток встановлювати також і трудовим та/або колективним договором (зараз – тільки нормативно-правовими актами України).
При цьому, в законопроєкті чітко не визначено у яких випадках тривалість відпусток визначатиметься законодавством, а у яких – трудовим чи колективним договором.
Однак, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі2.
При розгляді законопроєкту необхідно враховувати, що статтею 75 Кодексу тривалість щорічної основної відпустки встановлено не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.
2. Законопроєкт виключає із Кодексу та Закону України “Про відпустки” положення про надання творчих відпусток.
У супровідних документах до законопроєкту відсутнє належно аргументоване обґрунтування необхідності прийняття та реалізації такої законодавчої пропозиції.
Враховуючи, що творчі відпустки надаються, зокрема, для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників, провадження творчої діяльності, доцільність та доречність їх скасування викликає сумнів.
Скасування творчих відпусток не узгоджується із статтею 22 Конституції України, згідно із якою при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законопроєкт суперечить частині 1 статті 54 Закону України “Про освіту”, частині 2 статті 30 Закону України “Про культуру”, частині 2 статті 21 Закону України “Про театри і театральну справу”, якими встановлено наступне:
– педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи;
– професійні творчі працівники закладів культури та театрів мають право на творчу відпустку для провадження творчої діяльності.
3. Проєкт вносить зміни до статті 77-3 та статті 19-1 Закону України “Про відпустки”, якими встановлюється вимога підтверджувати рішенням суду спільне проживання, пов’язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов’язків для отримання батьком дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини одноразової оплачуваної відпустки при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів.
Зважаючи на завантаженість судів та тривалість судового процесу, прийняття та реалізація такої законодавчої пропозиції призведе до значного ускладнення отримання відпустки та встановлення безпідставних обмежень реалізації батьком своїх прав.
4. Законопроєктом передбачено надання відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях виключно, якщо це передбачено трудовим та/або колективним договором (зараз така відпустка гарантована Кодексом та Законом України “Про відпустки”).
Такі положення проєкту несуть ризик погіршення перспектив працевлаштування спортсменів та не узгоджуються із частиною 1 статті 43 Закону України “Про фізичну культуру і спорт”, відповідно до якої спортсменам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях, надається за місцем роботи відпустка для підготовки та участі в цих змаганнях у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
5. Відповідно до нової частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” військовослужбовці, звільнені у зв’язку з демобілізацією із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, забезпечуються відпочинком тривалістю 60 робочих днів з виплатою двомісячного грошового забезпечення впродовж мобілізаційного періоду за рахунок Держаного бюджету України.
Тому, прийняття та реалізація законопроекту вимагатиме збільшення видатків з Державного бюджету України. Але всупереч частині 1 статті 27 Бюджетного кодексу України та частині 3 статті 91 Регламенту Верховної Ради України суб’єкт права законодавчої ініціативи не додав фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) до законопроекту, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету. В законопроекті передбачено, що у разі його прийняття як закону, останній набиратиме чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Таке положення не відповідає вимогам частини 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, згідно якої закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються:
– не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;
– після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Отже, у разі прийняття законопроекту Верховною Радою України, його підписання Президентом України та офіційного оприлюднення до 15 липня 2023 року, він зможе набрати чинність не раніше 1 січня 2024 року.
Позиції державних стейкхолдерів3
1. Міністерство фінансів України та Міністерство молоді та спорту України не підтримують законопроєкт.
2. Міністерство оборони України підтримує проєкт із зауваженнями.
3. Міністерство освіти і науки України та Державна прикордонна служба України вважають, що проєкт потребує доопрацювання.
4. Міністерство соціальної політики України підтримує законопроєкт.
5. Міністерство економіки України підтримує проєкт за умови його доопрацювання.
Позиції недержавних стейкхолдерів
Українською Гельсинською Спілкою з прав людини надано зауваження до проєкту4.
Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-05#Text
https://www.kmu.gov.ua/bills/proekt-zakonu-pro-vnesennya-zmin-do-deyakikh-zakonodavchikh-aktiv-ukraini-shchodo-vporyadkuvannya-nadannya-ta-vikoristannya-vidpustok-a-takozh-inshikh-pitan