Аналіз законопроєктів

Висновок до законопроєкту 7265

Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану" щодо встановлення відповідальності за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях

Дата реєстрації
08.04.2022
Суб’єкт права законодавчої ініціативи
Бакумов Олександр Сергійович
Безугла Мар'яна Володимирівна
Головний комітет
Комітет з питань правоохоронної діяльності
Висновок ІЗІ
Висновок АнтикорКомітету
Висновок НАЗК

Резюме

У законопроєкті пропонується затвердити обов’язок повернутись в Україну, а за його невиконання передбачити кримінальну відповідальність, шляхом доповнення Кримінального кодексу України (далі – КК) новою статтею.

Детальний опис законопроєкту

Змінами до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлюється обов’язок у разі введення воєнного стану повернутися в Україну.

Нова стаття 10-1 Закону вказує, що такий обовязок поширюється на:

– осіб, які згідно з законом підлягають призову на військову службу під час мобілізації;

– членів Кабінету Міністрів України;

– керівників органів державної влади та їх заступників;

– народних депутатів України;

– сільських, селищних, міських голів;

– працівників правоохоронних органів;

– суддів;

– прокурорів.

Слід зазначити, що це стосуватиметься, не лише чоловіків, а й жінок. Тому повернутися в Україну повинні будуть, наприклад жінки судді чи прокурорки. Разом з тим, недостатньо конкретизованим є термін “працівник правоохоронного органу”. Легальне визначення правоохоронних органів міститься в ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», однак їх перелік не є вичерпним. Під таке визначення підпадатимуть також і технічні працівники правоохоронних органів, що є не зовсім доречним. Наприклад, формально обов’язок повернення в України може бути покладений на прибиральницю слідчого ізолятора.

Вказано, що у разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану вказані особи за відсутності поважних причин зобов’язані повернутися в Україну.

Перелік таких поважних причин визначений у частині 2. До них відноситься:

– заборона на виїзд з країни перебування;

– стихійні лиха, катастрофи, аварії;

– відрядження;

– перебування на стаціонарному лікуванні;

– інші обставини, які перешкоджають виїзду з країни перебування.

Строк повернення вищевказаних осіб становить п’ятнадцять днів з дня введення воєнного стану. Однак в указі Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях може бути визначений інший строк. Не пізніше, ніж через п’ятнадцять днів з дня набрання чинності цим законопроєктом повинні повернутися ті, хто зараз перебуває за кордоном. Набере чинності закон на наступний день після його опублікування.

За невиконання цього обов’язку встановлюється кримінальна відповідальність.

Пропонується доповнити КК новою статтею 337-1, яка встановлює відповідальність за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну без поважних причин після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях особою, яка згідно з законом підлягає призову на військову службу під час мобілізації, іншої особи, яка відповідно до закону зобов’язана повернутись в Україну із-за кордону.

Запропонована стаття є бланкетною та відсилає до вищевказаних положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

За неповернення у 15-денний строк зазначених осіб, їм загрожуватиме покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

Варто звернути увагу на недосконалість положень, які позбавляють пропоновану статтю КК належної юридичної визначеності. Це стосується невичерпності переліку поважних причин неповернення в Україну, які визначені в згаданій статті 10-1 Закону. Формулювання “інші обставини, які перешкоджають виїзду з країни перебування” може трактуватися по-різному. Наприклад, на чиєсь переконання, такою обставиною може бути відсутнє пряме авіасполучення між країнами. На практиці, такі “інші обставини” будуть визначатися правоохоронними органами на власний розсуд у кожному конкретному випадку, що містить корупційні ризики. Також це не сприятиме формування однорідної судової практики.

Висновок

Положення законопроєкту потребують доопрацювання задля дотримання принципу юридичної визначеності та запобігання порушенню прав громадян.

 

Ми у соцмережах
Завжди відкриті до
питань та пропозицій
+38 (063) 763-85-09 office@izi.institute