Аналіз законопроєктів

Висновок до законопроєкту 5661

Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень про судовий розгляд та досудове розслідування

Дата реєстрації
14.06.2021
Суб’єкт права законодавчої ініціативи
Бабій Роман Вячеславович
Богуцька Єлізавета Петрівна
Головний комітет
Комітет з питань правоохоронної діяльності
Висновок ІЗІ
Висновок АнтикорКомітету
Висновок НАЗК

Опис законопроєкту

Відповідно до пояснювальної записки, метою законопроєкту є усунення негативних явищ «зловживання процесуальними правами», «невиконання процесуальних обов’язків» учасниками кримінального провадження, а також врегулювання окремих питань захисту учасників кримінального судочинства.

У законопроєкті також врегульовується питання перекладу (сурдоперекладу), забезпечення якого покладається на центри з надання правової допомоги.

Корупціогенний фактор

1. Необґрунтоване використання оціночних понять

У новій редакції ч. 2 ст. 24-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) вживається поняття «заявлення завідомо безпідставного відводу».

Вказане поняття є оціночним, адже жодного визначення чи хоча б ознак «заявлення завідомо безпідставного відводу» у законопроєкті не наведено. Зрозумілою є ідея авторів про те, що завідомо безпідставний відвід є одним із можливих способів зловживання процесуальними правами. Ми не заперечуємо існування такої і подібних проблем. Разом з тим, використання цього оціночного поняття призводитиме до того, що у разі відмови у такому клопотанні, воно автоматично стає безпідставним; його «завідома безпідставність» може бути оцінена довільним шляхом (навіть не дивлячись на можливість апеляційного оскарження такого рішення). Довільне тлумачення оціночного поняття «заявлення завідомо безпідставного відводу» свідчить про надмірну дискрецію, яка сприяє виникненню корупційних ризиків та можливих зловживань.

Вважаємо, що хоча дискреція суду є важливим інструментом забезпечення суддівської незалежності та належного відправлення правосуддя, враховуючи всі індивідуальні особливості конкретного провадження (справи), така дискреція не може бути надмірною, а при формулюванні відповідних норм оціночні поняття є негативною практикою.

З метою усунення корупційних ризиків рекомендуємо чітко визначити поняття «заявлення завідомо безпідставного відводу» або передбачити головні ознаки «заявлення завідомо безпідставного відводу».

Інші зауваження

1. У законопроєкті запропоновані також зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (в частині забезпечення перекладу/сурдоперекладу). Водночас, відповідно до Закону № 619-IX від 19.05.2020 р., яким внесені зміни до ч. 3 ст. 1 КПК, зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу (КПК) та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Отже, зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» повинні бути подані окремим проєктом закону.

В черговий раз наголошуємо на неприпустимості порушення вимог КПК.

2. Окремі запропоновані зміни можуть призвести до порушення принципу змагальності у кримінальному провадження, зокрема це:

– виключення обов’язку сторони захисту забезпечувати явку свідків (ст. 23 КПК);

– надання права слідчому судді за власною ініціативою вирішувати питання про здійснення чи нездійснення повної технічної фіксації засідання (ст.107 КПК);

– надання суду права ініціювати оголошення та пред’явлення для ознайомлення досліджуваних документів (ст. 358 КПК).

3. Не можуть бути позитивно оцінені запропоновані зміни, які зобов’язують осіб, які звертаються із клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження вказувати про попередні аналогічні клопотання, які розглядались слідчим суддею та зазначати посилання на електронні копії. У деяких випадках виконання таких вимог взагалі неможливе (клопотання про проведення обшуку розглядається в закритому судовому засіданні та відповідне рішення не публікується в ЄРДР). Разом із тим, надання судді таких матеріалів може вплинути на його неупередженість.

4. Окремі норми щодо бездіяльності прокурора не узгоджуються із його обов’язками, визначеними чинним КПК. Зокрема, передбачено оскарження бездіяльності прокурора у разі, якщо одночасно із винесенням постанови про закриття кримінального провадження арешт з майна не було скасовано прокурором (такий обов’язок дійсно визначено ч.3 ст.174 КПК України). Разом із тим, прокурор не вправі приймати рішення про закриття у провадженнях, де жодній особі не повідомлялось про підозру.

5. Деякі запропоновані зміни сформульовані без достатньої чіткості та юридичної визначеності. Це стосується ч. 3 ст. 222-1 КПК, де зазначено, що розгляд скарг, заяв та клопотань починається з оголошення в необхідному обсязі змісту відповідної скарги, заяви, клопотання. При цьому неможливо однозначно встановити ким визначається цей “необхідний обсяг”.


Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”

 

Ми у соцмережах
Завжди відкриті до
питань та пропозицій
+38 (063) 763-85-09 office@izi.institute