Опис законопроєкту.

Законопроєктом пропонується внести зміни до Податкового кодексу України (далі – ПК України) щодо вдосконалення системи оподаткування.

Зміни стосуються:

– оподаткування земельним податком;

– підвищення ставок податків;

– адміністрування податків та податкової застави;

– оподаткування корисних копалин;

– встановлення додаткових обтяжень для керівників юридичних осіб,

– та інших змін у сфері оподаткування.

Корупціогенні фактори.

1. Надмірні дискреційні повноваження.

1.1. Відповідно до змін до підпункту 1 пункту 73.3 статті 73 ПК України, «Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства…».

У чинній редакції цього підпункту вжито конструкцію «свідчать».

Таким чином, контролюючий орган наділений правом надсилати письмові запити з будь-яких підстав, які ймовірно свідчитимуть про порушення платником податку законодавства. Такі повноваження є надмірними, адже щодо різних платників податків за наявності однакових підстав, може бути надіслано або не надіслано відповідний запит.

Крім того, можливі зловживання вказаними повноваженнями шляхом надсилання великої кількості запитів до платників податків. Вказане може призвести до корупційних правопорушень.

Рекомендуємо залишити вказану норму в чинній редакції.

1.2. Згідно з новою редакцією пункту 95.3 статті 95 ПК України «У разі несплати протягом 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган має право звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника такого платника податків за межі України – до повного погашення такого боргу…».

По-перше, формулювання «має право» надає можливість на розсуд працівників контролюючого органу визначати випадки звернення до суду з обмеженням права виїзду за межі України керівника платника податків. Що в майбутньому може призвести до зловживань та корупційних правопорушень.

По-друге, обмеження у праві виїзду за межі України керівника платника податків суперечить статті 33 Конституції України (свобода пересування) та статті 61 Конституції України (юридична відповідальність має індивідуальний характер).

Керівник платника податків повинен нести відповідальність виключно за свої дії, вчинення або не вчинення яких призвело до виникнення податкового боргу. Втім, можливі ситуації, при яких податковий борг виник не з вини керівника. Таким чином, в будь-якому випадку відповідальність буде нести керівник, що на наш погляд потребує зміни.

Рекомендуємо виключити положення з ПК України щодо обмеження права виїзду за межі України керівника платника податків.

1.3. З пункту 95.5 статті 95 ПК України виключено умову (запобіжник) стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках, а саме «якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань».

Таким чином, за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, може бути стягнуто будь-яку суму податкового боргу і в будь-який період (наприклад через один день несплати).

Отже, посадові особи отримують надмірні дискреційні повноваження по стягненню податкового боргу без звернення до суду. Це може сприяти вчиненню корупційних правопорушень.

Рекомендуємо залишити в діючій редакції пункт 95.5 ПК України.

2. Нечітка регламентація прав, обов’язків та відповідальності юридичних та фізичних осіб під час здійснення публічних процедур.

2.1. Відповідно до нової редакції пункту 56.15 статті 56 ПК України «Скарга, подана з дотриманням порядку, строків та умов, визначених цією статтею, щодо визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу зупиняє виконання платником податків неузгоджених грошових зобов’язань, визначених у такому податковому повідомленні-рішенні, та стягнення контролюючими органами таких грошових зобов’язань, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу або звернення з позовом до суду і до дня закінчення процедури оскарження в адміністративному або судовому порядку, але передбачає поширення права податкової застави у порядку, передбаченому цим Кодексом, на такі неузгоджені грошові зобов’язання».

Таким чином, можливе виникнення ситуації, при якій платник податків успішно оскаржить рішення контролюючого органу, однак на весь період оскарження він може бути позбавлений права здійснення видаткових операцій на рахунках та права відчуження майна, на яке поширюється податкова застава.

Вказане свідчить про втручання у права платників податків і порушення балансу інтересів між контролюючим органом та платником податків.

Якщо скарги на рішення контролюючого органу відсутні, то податкова застава є необхідним інструментом для забезпечення стягнення податкового боргу, однак, якщо рішення може бути правомірно оскаржене, то податкова застава може стати інструментом тиску на платників податків та сприяти вчиненню корупційних правопорушень.

Рекомендуємо не поширювати право податкової застави на неузгоджені грошові зобов’язання.

Інші зауваження.

1. Відповідно до нової редакції пункту 284.1 ПК України «Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування … приймають рішення про встановлення факту користування юридичною або фізичною особою земельною ділянкою державної та комунальної власності, у тому числі самовільно зайнятою, без оформлення правовстановлюючих документів».

Це матиме наслідком сплату земельного податку для таких фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки – будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про сплату земельного податку з самовільно зайнятих земельних ділянок, без прийняття рішення про передачу її у власність або надання в оренду (яке залежить від його рішення).

Самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням (стаття 531 КУпАП), а сплата податку як спосіб вирішення проблеми, виглядає, на наш погляд, сумнівним рішенням, як і вирішення земельних відносин через зміни в Податковий кодекс України.

2. Відповідно до змін до пункту 12.5 ПК України «На рішення про встановлення місцевих податків та зборів, прийняті на підставі і на виконання вимог цього Кодексу, не поширюється дія законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності».

Виведення окремих нормативно-правових актів, які мають регуляторний вплив на господарську діяльність, з-під дії цього Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» унеможливлює забезпечення відкритої процедури прийняття відповідних рішень сільськими, селищними, міськими радами та радами об’єднаних територіальних громад, а також порушує принцип прозорості прийняття рішень. Крім того, це впливає і на розгляд та врахування думки громади (на жителів якої будуть поширюватись відповідні місцеві податки та збори).

3. Встановлення мінімального податкового зобов’язання (зміни до статей 14, 141, 170, 177, 2971, нова стаття 381 ПК України) призведе до збільшення податкового навантаження на платників податків. Разом із зменшенням площі с/г ділянки, доходи від якої не включаються при розрахунку ПДФО (з 2 гектарів до 0,5 гектара) – це зменшує вигоду від здійснення особистого селянського господарства і може призвести до продажу земельних ділянок.

Крім того, сплату здійснюють платники самостійно, що з одного боку, створює необхідність оплатного залучення спеціалістів (наприклад бухгалтерів), а з іншого – може призвести до помилок і як наслідок штрафів для платників податків у майбутньому.

4. Змінами до статей 172 та 197 Податкового кодексу України підвищується податкове навантаження для платників податків, що планують продавати власне житло, а також податкове навантаження для громадян, які планують придбати житло.

Ці зміни можуть призвести до зростання цін на ринку нерухомості (на суму ПДВ), а також до зростання цін при перепродажі квартир (до 18%).

Вважаємо такі зміни дискримінаційними по відношенню до платників податків і такими що потребують перегляду.

5. Відповідно до нової редакції підпункту 140.4.4 статті 140 ПК України, «Великими платниками податків фінансовий результат до оподаткування зменшується на п’ятдесят відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років».

Таким чином великі платники податків ставляться в менш вигідне становище, порівняно з іншими платниками податків, що порушує принцип рівності платників податків, передбачений статтею 4 ПК України.

6. Змінами до статті 198 ПК України обмежено право платників податків на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, складених через більш ніж 180 днів з моменту здійснення операції. Чинна норма – 1095 днів.

Такі зміни порушують права платників податків та можуть призвести до фінансових втрат.

7. Відповідно до статті 291 ПК України платниками єдиного податку четвертої групи не можуть бути:

«суб’єкти господарювання, діяльність яких згідно з КВЕД-2010 відноситься до класів 01.47 (розведення свійської птиці), 01.49 (в частині розведення та вирощування перепелів і страусів) та 10.12 (виробництво м’яса свійської птиці)».

Відсутнє обґрунтування виключення саме таких суб’єктів господарювання. Це порушує принцип рівності платників податків, передбачений статтею 4 ПК України.

Позиції стейкхолдерів.

Європейська Бізнес Асоціація висловлює застереження до законопроєкту і закликає врахувати пропозиції бізнесу².

Аграрні асоціації не підтримують законопроєкт.³

В’ячеслав Черкашин, старший аналітик Інституту соціально-економічної трансформації, про зміни зазначає наступне:

«Більшість норм робить законопроєкт надто фіскалізованим, агресивним щодо економіки країни. В уряді, мабуть, не знають (або забули) відому парадигму «що вищий податковий відсоток ВВП (частка доходів бізнесу і громадян, яку уряд збирає як податки), то нижчі темпи економічного зростання». Водночас комплекс запропонованих зростань ставок і збільшення баз оподаткування окремих податків та зборів коштуватиме бізнесу та громадянам 48,28 млрд грн на рік, або 1,15% від ВВП. Це надзвичайне зростання податків і найвище збільшення податкового навантаження за останні роки». Детальніше за посиланням⁴.

---

Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”

https://agroportal.ua/ua/news/ukraina/agrarii-nazyvayut-nalogovyi-zakonoproekt—-5600-opasnym-i-diskriminatsionnym/

https://lb.ua/economics/2021/06/18/487335_shcho_proponuie_uryadoviy_zakonoproiekt.html