Аналіз законопроєктів

Висновок до законопроєкту 7292

Про внесення змін до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позовів у виді зупинення наказу під час воєнного стану чи в бойовій обстановці

Дата реєстрації
15.04.2022
Суб’єкт права законодавчої ініціативи
Бакумов Олександр Сергійович
Брагар Євгеній Вадимович
Головний комітет
Комітет з питань правової політики
Висновок ІЗІ
Висновок АнтикорКомітету
Висновок НАЗК

Резюме

Законопроєктом пропонується встановити, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Порівняльний аналіз чинних норм та запропонованих змін

Законопроєктом пропонується внести таке доповнення до Кодексу адміністративного судочинства України:

– частину 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України новим пунктом 10 та передбачити, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Обґрунтування прийняття цього законопроєкта є те, що основним розпорядчим актом військового управління за цих умов є наказ або розпорядження командира (начальника), який відповідно до військових статутів України віддається на правах єдиноначальності командира військової частини (начальника установи), що містить норми, обов’язкові для виконання підлеглим. Невиконання наказу або непокора військовослужбовця наказу або розпорядженню командира (начальника), вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, здатна спричинити не тільки тяжкі наслідки, але і заподіяння смерті військовослужбовцям або інших особам і цивільному населенню, потраплянню їх у полон, або навіть заподіянню шкоди національним інтересам України. Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України рішення (нормативно-правові акти чи індивідуальні акти) суб’єктів владних повноважень можуть бути оскаржені до адміністративного суду, а відповідно до статей 150–151 Кодексу адміністративного судочинства України судом може бути забезпечено такі спори шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, що є неприпустимим під час виконання військовослужбовцем наказів їх командирів під час війни.

Метою ж є забезпечення безумовного виконання військовослужбовцями законних наказів командирів (начальників), відданих в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Проте, за загальним правилом, будь-яка зміна правового регулювання в певнійсферісуспільнихвідносинмаєматипрактичнепідґрунтя, тобто бути викликаноюсоціальноюдійсністю.

Однак, пояснювальна записка не містить жодних даних, які би вказували на необхідність доповнення норми частини 3 статті 151 КАС, оскільки відсутня навіть певна статистична інформація про кількість таких заяв про забезпечення позову шляхом зупинення виконання наказу командирів та кількість задоволених судами заяв.

Відтак, незрозумілим залишається рівень поширеності проблеми щодо зупинення судами наказів командирів, що ставить під сумнів об’єктивну необхідність зміни існуючого правового регулювання.

Рекомендація.

Належним чином обґрунтувати об’єктивну необхідність прийняття цього законопроєкту.

 

Ми у соцмережах
Завжди відкриті до
питань та пропозицій
+38 (063) 763-85-09 office@izi.institute