Проект Закону «Про внесення змін до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (щодо кредитів, наданих в іноземній валюті)»
Повідомити про ризики
Опис законопроєкту
Законопроект спрямований на захист позичальників (фізичних осіб), які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, від зловживань з боку кредитодавців.
Також законопроект має на меті сприяти відновленню платоспроможності позичальників, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, але не змогли своєчасно здійснювати платежі за цими кредитами.
Законопроектом передбачено внести доповнення до Закону України «Про споживче кредитування» з тим, щоб:
– поширити норми законопроекту на усі споживчі кредити, надані у іноземній валюті, за якими грошові зобов’язання, виражені в іноземній валюті, повністю не погашено;
– провести обов’язкову реструктуризацію на підставі закону (а не на підставі договору про реструктуризацію), умови реструктуризації визначити законом (а не договором);
– за наслідками реструктуризації перерахувати усі грошові зобов’язання у гривні (без прив’язки до іноземної валюти) за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день реструктуризації;
– списати неустойку (штрафи, пеню), а сплачену до проведення реструктуризації неустойку зарахувати на погашення «тіла» кредиту та процентів за користування кредитом;
– процентну ставку за користування кредитом, що застосовувалась до реструктуризації, переглянути;
– після реструктуризації встановити ставку за користування кредитом у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні;
– після реструктуризації кредит було повернуто протягом 10 років зі сплатою «тіла» кредиту рівними частками щомісячно;
– передбачити право позичальника погасити кредит (повністю або частково) достроково;
– якщо кредит було продано (здійснено відступлення право вимоги) до реструктуризації за суму меншу, ніж загальний борг за кредитом, то борг за кредитом зменшити на відповідну суму;
– після реструктуризації протягом трьох років встановити такі заборони: заборону примусово звертати стягнення (відчуження без згоди власника) на житлове нерухоме майно боржника для забезпечення виконання простроченого зобов’язання; заборону кредитодавцю оформлювати іпотечне житло у свою власністю, продавати іпотечне житло третім особам на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі.