Аналіз законопроєктів

Висновок до законопроєкту 6394

Проєкт Закону «Про економічний паспорт»

Дата реєстрації
06.12.2021
Суб’єкт права законодавчої ініціативи
Зеленський Володимир Олександрович Президент України
Головний комітет
Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики
Висновок ІЗІ
Висновок АнтикорКомітету
Висновок НАЗК

Опис законопроєкту

Законопроєкт розроблено з метою врегулювання на законодавчому рівні питання підвищення економічного рівня життя громадян України, а саме створення Фонду майбутніх поколінь (далі – Фонд), який матиме статус неприбуткової організації та формуватиметься з державних внесків, що здійснюватимуться за рахунок коштів Державного бюджету України, які надійдуть від сплати рентних платежів за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Кошти будуть нараховуватися українцям, народженим в Україні після 1 січня 2019 року, та виплачуватимуться їм після досягнення ними 18 років.

Довідка

Взаємопов’язані законопроєкти:

законопроєкт реєстр. № 6395 “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних внесків до системи економічного паспорта”, реєстр. № 6396 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування коштів Фонду майбутніх поколінь” та реєстр.№ 6397 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України щодо відповідальності за порушення інтересів учасників Фонду майбутніх поколінь” .

Тому, проєкт Закону України “Про економічний паспорт” потребує системного та нерозривного розгляду та прийняття із вказаними вище законопроєктами.

У результаті проведення антикорупційної експертизи законопроєкту, в його положеннях було виявлено низку корупціогенних факторів. Також вважаємо за необхідне висловити зауваження по суті законопроєкту.

Резюме

1.1. КМУ за відсутності чітких вимог та критеріїв зможе на власний розсуд визначати особу Адміністратора Фонду.
1.2.  Невизначені чіткі критерії встановлення розмірів винагород осіб (кожного окремо), які забезпечують діяльність Фонду, що не сприяє ефективному та прозорому витрачанню бюджетних коштів.
1.3.  Вимоги, строки та алгоритм проведення конкурсу, а також  критерії обрання компанії з управління активами Фонду та зберігача Фонду не визначені на рівні закону, а перенесені на підзаконний рівень.
1.4. Можливість визначити декілька переможців серед компаній з управління активами (без верхньої та нижньої межі і критеріїв обрання), що створює сприятливі умови домовлятися про “успішний” результат наприкінці конкурсу.
1.5. Невизначений перелік та порядок розгляду документів для одержання людьми допомоги від Фонду та строк їх розгляду.
2.1. Встановлена можливість делегувати функції Адміністратора Фонду “іншим особам, водночас не передбачено “за якої саме потреби” та які саме функції .
2.2. На посадових осіб та членів Ради Фонду не поширюватимуться норми Закону «Про запобігання корупції», попри високу відповідальність контролю за управлінням публічними коштами.
2.3 Не закріплено порядку та граничного строку формування Конкурсної комісії, яка обирає Раду Фонду.
2.4. Створення умов для непрозорого конкурсу через можливість неопублікування критеріїв оцінювання та вимог до осіб, що виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі до Ради Фонду.
2.5. Недоліки обрахунку суми винагороди для встановлення «істотності ділових відносин» під час визначення незалежності Члена Ради Фонду.
2.6. Не визначено критеріїв для обрання голови конкурсної комісії Кабінетом міністрів, водночас саме його голос буде вирішальним при голосуванні.
2.7. Не визначено строку для внесення наглядовим органом на розгляд КМУ рішення про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади члена Ради Фонду, що створює можливість для зловживання та затягування.
2.8. Не визначено строк, протягом якого Члени Ради Фонду повинні бути призначені, що дозволяє його затягувати.
2.9. Оцінку діяльності Раді Фонду у річному звіті надає сама Рада Фонду, що створює конфлікт інтересів.
2.10. Відсутній прозорий механізм прийняття рішень колегіального органу компанії з управління активами Фонду щодо інвестування активів Фонду та не визначено пріоритетні напрямки інвестування.
2.11. Не встановлено чіткий порядок застосування та види відповідальності для компанії з управління активами.
3. Закритий механізм визначення необхідності публікації рішень Ради Фонду.
4. Підстави відповідальності за порушення у системі економічного паспорта
визначатимуться не на рівні закону, а підзаконними актами.
5. Адміністратор Фонду поєднує функції регулювання та контролю своєї діяльності.

Повний опис корупціогенних факторів

1. Надмірні дискреційні повноваження 

1.1. Частиною першою статті 14 законопроєкту визначено, що адміністратор Єдиного соціального реєстру визначається Кабінетом Міністрів України та діє на підставі Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Ним може бути адміністратор Єдиного соціального реєстру; юридична особа, 100 відсотків акцій (часток) якої належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів (частина перша статті 18).

Водночас, у випадку встановлення наглядовим органом невідповідності адміністратора Фонду вимогам, встановленим цим Законом, оголошується проведення конкурсу на обрання адміністратора Фонду (частина друга статті 20).

Проте чіткі вимоги та критерії до визначення (або до умов проведення конкурсу) такого адміністратора на рівні цього Закону відсутні. Це призведе до надання надмірних дискреційних повноважень КМУ визначати на власний розсуд усі інші ознаки, яким повинен відповідати адміністратор.

Вказане сприяє виникненню корупційних ризиків та можливих зловживань. Наприклад, під час обрання та визначення такого адміністратора, посадові особи КМУ зможуть вимагати неправомірну вигоду для визначення того чи іншого підприємства адміністратором або ж  адміністратор буде визначатися не на підставі об’єктивних критеріїв, а лише завдяки певним “домовленостям”.

Таким чином, рекомендуємо закріпити чіткі вимоги та критерії до визначення та до умов проведення конкурсу обрання такого адміністратора на рівні цього Закону.

1.2. Законопроєктом пропонується передбачити для забезпечення роботи Фонду оплату послуг членів Ради Фонду, компаній з управління активами Фонду; зберігача Фонду; адміністратора Фонду; аудиторських фірм, які проводять аудит фінансової звітності Фонду; інвестиційних фірм; депозитарних установ та інших.

Водночас, законопроектом встановлено (абзац 1 ч. 3 ст. 3) лише, що річний граничний розмір витрат на оплату послуг таких осіб відшкодовуються за рахунок коштів учасників системи та встановлюється у відсотках від чистої вартості активів Фонду і не може перевищувати 0,5 відсотка.

Проте чіткі критерії визначення конкретних розмірів винагород окремо кожного з перелічених осіб не встановлені. Вказаний недолік сприяє виникненню корупційних ризиків, оскільки наділяє посадових осіб Фонду на власний розсуд визначати розміри  винагород, що може призвести до неефективного та непрозорого витрачання бюджетних коштів. Крім того, за перевищення такої граничної суми – 0,5 відсотка  наслідком буде   лише застосування заходів впливу наглядовим органом (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку), передбачених цим законом: фінансові санкції у вигляді штрафу; попередження; розпорядження про усунення правопорушення; відсторонення від посад осіб.

Оскільки фактична сукупна потреба у відповідних коштах може виявитися значно меншою за встановлену законопроектом граничну величину, закріплення лише граничної межі витрат для усіх вказаних осіб дозволятиме встановлювати необґрунтовано високі розміри відповідної винагороди в умовах відсутності чітких критеріїв її визначення.

З метою усунення корупційних ризиків та неефективного витрачання коштів платників податків, рекомендуємо встановити чіткі критерії визначення винагороди або визначити розміри оплати для зазначених осіб на рівні цього Закону.

1.3. Частиною першою статті 38 законопроєкту визначено, що умови та порядок проведення конкурсу для обрання компанії з управління активами Фонду та зберігача Фонду встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням наглядового органу.

Оскільки жодних вимог, строків, алгоритмів проведення конкурсу та критеріїв обрання переможців у законопроєкті не міститься, то  КМУ зможе вирішувати вказані питання на підзаконному рівні на власний розсуд. Це сприяє виникненню корупційних ризиків та можливих зловживань КМУ. Крім того, такі положення повинні підлягати обов’язковій публікації, однак така вимога в законопроєкті відсутня.

1.4. Також, корупційні ризики містить положення щодо можливості визначення переможцем конкурсу з обрання компанії з управління активами більше, ніж однієї компанії з управління активами (частина третя статті 38). Вказане положення створює умови для зловживань та можливості “торгів” та домовленостей при вирішенні питання обрати одну чи дві чи три і більше компанію з управління активами.

Рекомендуємо доопрацювати вказані вище положення з метою усунення виявлених недоліків.

1.5. Для отримання державної підтримки учасник Фонду або його законний представник має подати Фонду заяву про надання державної підтримки та відповідні підтверджуючі документи (стаття 46).

Перелік підтверджуючих документів встановлюється наглядовим органом. У разі невідповідності наданих підтверджуючих документів адміністратор Фонду має право відмовити у здійсненні виплати учаснику Фонду з одночасним повідомленням про причини такої відмови та з наданням можливості надати додаткові документи.

По-перше, через відсутність чіткого переліку таких підтверджуючих документів, не зрозуміло як можна визначити їх відповідність або невідповідність. Вказана невизначеність сприятиме необґрунтованим відмовам в отриманні державної підтримки та можливим зловживанням. Задля унеможливлення порушення прав учасників Фонду, вичерпний перелік необхідних документів має бути визначений у законопроєкті.

По-друге, строк розгляду таких документів не встановлений.

Вказані недоліки можуть призвести до порушень прав учасників Фонду та сприяють виникненню корупційних ризиків при вирішенні питання отримання державної підтримки. Наглядовий орган зможе вимагати неправомірну вигоду як підставу для “успішного” та швидкого розгляду документів.

Рекомендуємо на рівні цього закону визначити вичерпний перелік підтверджуючих документів та встановити строк їх розгляду.

2. Прогалина

2.1. Частиною дев’ятою статті 18 пропонується визначити, що Адміністратор Фонду за потреби має право делегувати виконання деяких функцій іншим особам, крім функції ведення персоніфікованого обліку учасників Фонду. Порядок та умови делегування визначаються умовами договору, укладеного з Радою Фонду, згідно з нормативно-правовими актами наглядового органу.

Проте законопроєктом не визначено за якої саме потреби та які саме функції може бути делеговано «іншим особам». Вказана неоднозначність порушує принцип правової визначеності, а також несе ризики делегування повноважень Адміністратора Фонду, які визначені Законом, та здійснюються на підставі ліцензії або рішення КМУ, іншим невизначеним особам, у яких, наприклад, відсутня така ліцензія.

Також вказана прогалина сприяє виникненню корупційних ризиків та зловживань, оскільки Адміністратор Фонду буде самостійно приймати рішення щодо того, які функцій та яким особам делегувати. Не виключено, що неправомірна вигода може впливати на вказане рішення Адміністратора.

Тому, зазначене положення потребує доопрацювання або виключення.

2.2. Законопроєктом пропонується створити за рішенням КМУ Фонд майбутніх поколінь у формі неприбуткової організації (статті 1 та 4), до якого будуть вноситися державні внески за рахунок коштів Державного бюджету України. До роботи вказаного Фонду долучається ряд посадових осіб та члени Ради Фонду.

Проте положеннями законопроекту не пропонується віднести зазначених осіб  до суб’єктів, на яких поширюється дія Закону «Про запобігання корупції», що може сприяти виникненню корупційних ризиків (конфлікту інтересів, відсутності належного фінансового контролю тощо).

Оскільки зазначені особи будуть безпосередньо приймати рішення пов’язані із збереженням та витрачанням внесків із Державного бюджету, рекомендуємо (по аналогії із посадовими особами – членами правління Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду, Наглядової ради Пенсійного фонду) внести необхідні зміни до статті 3 Закону «Про запобігання корупції».

2.3. Частиною другою статті 8 законопроєкту пропонується встановити, що для проведення конкурсного відбору кандидатів на члени Ради Фонду, КМУ утворює комісію з конкурсного відбору, яка є постійно діючим органом, затверджує її склад, призначає голову та секретаря комісії з конкурсного відбору.

До складу конкурсної комісії входять один представник від Президента України, один – від Кабінету Міністрів України, один – від Національного банку України, один – від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, один – від профільного Комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання фінансової діяльності.

Однак у законопроєкті відсутній порядок визначення таких представників та вимоги до них, а також строк, протягом якого повинна бути сформована Конкурсна комісія. Це може сприяти політичній корупції у вигляді свідомого затягування процесу  проведення конкурсу.

Крім того, зауважимо, що Законом України “Про Комітети Верховної Ради України” не надано повноважень представникам Комітетів ВРУ бути членами Конкурсної комісії.

Рекомендуємо запровадити необхідність затвердження порядку визначення представників до Конкурсної комісії, на рівні цього Закону закріпити граничний строк для формування Конкурсної комісії, а також виключити участь в Конкурсній комісії представника від від профільного Комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання фінансової діяльності.

2.4. Згідно із частиною першою статті 8 підставою для оголошення конкурсного відбору кандидатів на посаду членів Ради Фонду є рішення Кабінету Міністрів України.

Частиною третьою та одинадцятою статті 8 законопроєкту пропонується визначити, що  Комісія з конкурсного відбору розробляє та затверджує критерії оцінювання та вимоги до осіб, що виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі (далі – претенденти). Комісія визначає переможців конкурсного відбору на підставі затверджених комісією з конкурсного відбору критеріїв оцінювання.

Проте положення законопроєкту не передбачають необхідність опублікування цих розроблених та затверджених критеріїв, що створює умови для проведення непрозорого конкурсу, оскільки без публікації цих критеріїв буде неможливо об’єктивно оцінити «правильність» визначення переможця.

Вказані положення сприяють виникненню корупційних ризиків та надаватимуть можливість проводити добір у недоброчесний спосіб.

Рекомендуємо доповнити частину третю статті 8 необхідністю публікації (наприклад, під час публікації оголошення про проведення конкурсу) критеріїв оцінювання та вимоги до осіб, що виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі, а й строків їх розробки (абз. 3 ч. 3). Це уможливює формування критеріїв вже під подані конкретними претендентами дані.

Крім того, з метою встановлення прозорого механізму проведення конкурсу рекомендуємо встановити необхідність ведення он-лайн трансляції співбесід по відбору кандидатів.

2.5. Відповідно до частини другої статті 7 не може вважатися незалежним членом Ради Фонду особа, якщо вона, зокрема: “одержує та/або одержувала протягом попередніх трьох років додаткову винагороду від суб’єктів системи або юридичних осіб, пов’язаних з ними, в розмірі, що перевищує 5 відсотків сукупного річного доходу таких осіб” (п. 2)

Додаткова винагорода у розмірі до 5% від сукупного річного доходу таких юридичних осіб може бути досить суттєвою сумою.

Більш того у п. 3 встановлено, що “істотність ділових відносин означає, що сума відповідного договору перевищує 60 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня року, в якому укладено такий договір”. Водночас, буквальне тлумачення свідчить про граничну ціну кожного договору, а не загальну суму договорів з такою особою. Це може спотворювати справжній стан “незалежності” потенційного члена Ради Фонду.

Таким чином, обмеження щодо суми винагороди потрібно встановити як для кожного окремого договору, так і для усіх договорів в цілому.

2.6. Частиною п’ятою статті 8 законопроєкту пропонується визначити, що рішення комісії з конкурсного відбору приймається більшістю голосів присутніх на засіданні її членів і оформлюється протоколом. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови (головуючого на засіданні) комісії з конкурсного відбору.

Отже, роль голови комісії з конкурсного відбору є досить суттєвою.

У зв’язку з цим, необхідно встановити критерії для обрання голови комісії, хоча б на рівні нормативно-правового акту КМУ, оскільки його голос може стати вирішальним у прийнятті рішення.

2.7. Законопроектом пропонується визначити, що у разі встановлення наглядовим органом підстав для дострокового припинення повноважень члена Ради Фонду, повноваження такого члена Ради Фонду припиняються з наступного робочого дня (ч. 9 ст. 6).

Водночас, не визначено чіткого строку для внесення наглядовим органом на розгляд Кабінету Міністрів України рішення про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади члена Ради Фонду. Вказане сприяє можливим зловживанням та затягуванням з призначенням нових членів Ради Фонду.

Рекомендуємо усунути вказану прогалину та встановити конкретний строк внесення наглядовим органом на розгляд Кабінету Міністрів України рішення про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади члена Ради Фонду.

2.8.  Частиною чотирнадцятою статті 8 законопроєкту встановлено, що Кабінет Міністрів України призначає членів Ради Фонду, які є переможцями конкурсного відбору, та особу, уповноважену для підписання цивільно-правових договорів із членами Ради Фонду. Рішення Кабінету Міністрів України про призначення членів Ради Фонду є підставою для укладення цивільно-правового договору щодо виконання функцій члена Ради Фонду.

Проте у законопроєкті не визначений строк для прийняття такого рішення, що може призвести до зловживань та затягування процесу призначення переможців конкурсного відбору.

Тому, рекомендуємо встановити строк, протягом якого Члени Ради Фонду повинні бути призначені.

2.9. Статтею 10 законопроекту встановлюється необхідність підготовки річного звіту про роботу Ради Фонду. У звіті Рада Фонду відображає оцінку своєї роботи.

Вказані положення створюють підстави для виникнення конфлікту інтересів, оскільки сама Рада Фонду буде оцінювати свою ж діяльність. Як наслідок, така оцінка може бути необ’єктивною.

Рекомендуємо виключити вказане положення.

2.10. Відповідно до частини сьомої статті 26 законопроєкту інвестування активів здійснюється на підставі рішень колегіального органу компанії з управління активами Фонду. Компанія з управління активами Фонду має забезпечити створення та функціонування колегіальної системи прийняття рішень з інвестування активів Фонду, побудовану на принципі обачності, обґрунтованості, послідовності, постійності, яка повинна бути передбачена статутними документами компанії з управління активами. Всі рішення щодо інвестиційної діяльності мають бути оформлені у формі, що дозволяє відслідкувати джерело прийняття рішень, та бути забезпечені належним контролем щодо їх виконання.

Водночас, у законопроєкті відсутній прозорий механізм прийняття таких рішень, а лише визначено, що необхідність розробки та затвердження Радою Фонду інвестиційної декларації Фонду та подання її на реєстрацію наглядовому органу у встановленому ним порядку. (п.17 ч.1 ст. 9) та те, що інвестиційна декларація є невід’ємною частиною договору з компанією із управління активами Фонду (ст.1). Крім того, поняття  «принцип обачності, обґрунтованості, послідовності та постійності» є оціночними та не розкриваються у законопроєкті.

Вказані положення не дають змоги визначити основні напрями дозволених інвестицій, що суперечить принципам правовій визначеності та прозорості витрачання державних коштів.

Разом з тим, Фонди, у яких акумулюють кошти від видобутку корисних копалин, існують у багатьох країнах світу.  Найуспішніший з них – це Норвезький нафтовий фонд  (NBIM). Так, наприклад, у нафтовий фонд норвежці спрямовують близько половини доходів від продажу нафти, а вже ці кошти вкладають у цінні папери. За розрахунками фонду, йому належать акції 9 123 компаній із 73 країн.

З 1998 року розмір фонду виріс у майже 60 разів: з 23 млрд. дол. до більш ніж 1,35 трлн. дол. Це близько 252 тис дол у розрахунку на кожного норвежця.[1]

При цьому NBIM не скуповує все підряд. Навпаки, фонд дотримується концепції так званих “етичних інвестицій”, вкладаючи гроші тільки в ті підприємства, які відповідають визначеним в Осло критеріям. Причому відбір здійснюється максимально прозоро і відкрито, а “чорний список” невідповідних для фонду підприємств також публікується в мережі.

Тому, пропонуємо взяти за основу успішний міжнародний досвід у питаннях спрямування коштів на інвестування та на рівні цього Закону чітко визначити перелік “дозволених” та “недозволених” напрямів для інвестувань, забезпечити максимально прозорий і відкритий відбір таких напрямків, а також публікацію таких переліків у мережі Інтернет.

2.11. Частинами другою та третьою статті 32 законопроєкту встановлюється, що “компанія з управління активами Фонду несе відповідальність перед Фондом, а також перед його учасниками за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань, що встановлені законодавством та договором про управління активами, і будь-які збитки, завдані Фонду або його учасникам внаслідок дій або бездіяльності, що призвели до порушення цією компанією з управління активами законодавства, положень інвестиційної декларації або договору про управління активами, всім майном, що належить їй на праві власності. Відшкодування збитків не звільняє компанію з управління активами Фонду та її заінтересованих осіб від інших видів відповідальності згідно із законодавством.

Збитки, завдані Фонду або його учасникам внаслідок порушень, визначених частиною другою цієї статті, відшкодовуються за рахунок компанії з управління активами Фонду, а у визначених законодавством випадках – за рахунок заінтересованих осіб компанії з управління активами Фонду.”

Слід зазначити, що вказані положення  містять лише декларативний характер, оскільки законопроектом детально та чітко не передбачено яка відповідальність буде застосована, та відповідно до якого законодавства.

Рекомендуємо або встановити чіткий порядок та види відповідальності , або надати відповідне послання з назвами законодавства, що буде регулювати вказане питання.

3. Зменшення рівня прозорості та відкритості у діяльності відповідного органу

Частиною першою статті 12 законопроєкту пропонується визначити, що рішення Ради Фонду підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому Радою Фонду, за погодженням з наглядовим органом.

Тобто, рівень відкритості в діяльності Ради Фонду напряму буде залежати від погодження наглядового органу, що негативно впливатиме на прозорості в діяльності Ради Фонду в цілому.

Тому, рекомендуємо закріпити безумовний обов’язок Ради Фонду публікувати усі свої рішення.

Аналогічне зауваження стосується статті 44 законопроєкту .

4. Юридична колізія

Пунктом 3 частини третьої статті 48 законопроєкту пропонується визначити, що «Наглядовий орган має право, зокрема, накладати санкції та застосовувати інші заходи впливу за порушення у системі економічного паспорта, передбачені законодавством».

Водночас, відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Визначення на підзаконному рівні підстав для юридичної відповідальності сприяє виникненню корупційних ризиків та порушення прав осіб.

Тому, рекомендуємо слова «законодавства» замінити на слово «законом».

Аналогічні зауваження стосуються частини третьої статті 37.

5. Поєднання нормотворчих, розпорядчих, контролюючих функцій у повноваженнях одного суб’єкта владних повноважень

Згідно з частиною п’ятою статті 14 законопроєкту пропонується, що адміністратор Єдиного соціального реєстру повинен розробити та затвердити внутрішні правила та процедури, які забезпечують виконання ним функцій, передбачених цим Законом, а також функції, спрямовані на виявлення будь-яких ризиків неналежного виконання зобов’язань, із провадження діяльності з обслуговування системи економічного паспорта, а також уживати практичних заходів, спрямованих на мінімізацію зазначених ризиків, здійснювати контроль за виконанням алгоритмів ведення персоніфікованого обліку та ризиками можливого втручання з метою недобросовісних дій.

Таким чином, адміністратор одночасно наділяється як нормотворчими, так і контрольними функціями, а отже здійснює здійснює регламентацію своєї ж діяльності самостійно.

Вказане сприяє виникненню корупційних ризиків щодо прийняття заангажованих рішень, тому потребує доопрацювання в частині передачі, наприклад, контролю за виконанням функцій адміністратора на вищий владний рівень.

Інші зауваження

1. Перш за все, звертаємо увагу, що положення законопроєкту містять багато відсильних норм на необхідність розроблення наглядовим органом, КМУ та іншими державними органами підзаконних актів на виконання норм цього Закону. Необхідність розробки нового нормативно-правового акту передбачено майже у кожній статті (наприклад, стаття 43, 44, 46,49, 50 та інші)

Проте, згідно з пунктом 1 «Прикінцевих Положень» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через рік з дня набрання ним чинності, крім пунктів 3 та 4 цього розділу, які вводяться в дію одночасно з набранням чинності цим Законом.

Тобто, на розробку, громадське обговорення, та подальше прийняття актів надано один рік, що для такої кількості нормативно-правових документів є надто коротким строком.

Тому, можливе виникнення ситуації, коли Закон буде введено в дію, а механізмів його реалізації (підзаконних актів) не буде розроблено.

Враховуючи вказане, рекомендуємо переглянути перелік підзаконних актів, які необхідно буде розробити та доопрацювати законопроєкт щодо встановлення основних орієнтирів регулювання на рівні цього Закону.

2. Пунктом 1 статті 1 законопроєкту пропонується закріпити, що Фонд майбутніх поколінь – юридична особа, створена Кабінетом Міністрів України, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення державних внесків на користь учасників Фонду з подальшим інвестуванням активів, а також здійснює виплати учасникам зазначеного Фонду.

Водночас, законопроєктом не визначено організаційно правової форми Фонду. Необхідно більш чітко визначити процедуру створення Фонду майбутніх поколінь, яка, зокрема, повинна включати такі етапи, як підготовка засновником статуту Фонду, погодження проєкту статуту Фонду наглядовим органом, державна реєстрація Фонду як юридичної особи, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Таким чином, рекомендуємо доповнити положення законопроєкту з урахуванням зазначеного вище.

3. Частиною першою статті 3 законопроєкту пропонується визначити, що джерелами формування активів учасників Фонду є, зокрема, 1) державні внески; 2) інвестиційний дохід, що утворюється в результаті розміщення та інвестування коштів учасників Фонду в порядку, встановленому законом; 3) сума штрафних санкцій, пені, інших платежів на користь учасників Фонду.

Враховуючи принцип юридичної визначеності, пропонуємо чітко та вичерпно  визначити на рівні цього Закону джерела фінансування Фонду.

4. У законопроєкті використовуютьсятакіпоняття як «засоби телекомунікаційного зв’язку» , наприклад, у частині п’ятій статті 18 , частині сьомій статті 46 законопроєкту.

Звертаємо увагу, що з 1 січня 2022 року вступив в дію Закон «Про електронні комунікації», у якому використовується поняття «засоби електронної комунікаційної мережі», а Закон «Про телекомунікації» втратив чинність.

5. Частиною другою статті 43 встановлено, що учасник Фонду набуває право на отримання виплат за рахунок коштів, що обліковуються на його індивідуальному рахунку в Фонді, на умовах, визначених цим Законом, у таких випадках, зокрема, досягнення ним 18-річного віку. А в свою чергу, частиною п’ятою вказаної статті пропонується, що виплати із системи економічного паспорта можуть здійснюватися на навчання, а саме отримання у закладах освіти України рівнів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

Проте вступ до вищого навчального закладу може відбуваєтся до досягнення 18 річного віку. Тому, пропонуємо доопрацювати зазначене положення.

6. Частиною дев’ятою статті 8 законопроєкту пропонується визначити, що за рішенням комісії з конкурсного відбору претендент не допускається до участі в конкурсному відборі в разі, зокрема, подання недостовірної інформації.

Проте у законопроєкті відсутні критерії та вимоги до такої «інформації», внаслідок чого встановлення її «недостовірності» буде виключно суб’єктивним рішенням та нестиме ризик встановлення надмірних дискреційних повноважень.

Вважаємо, що «недостовірною інформацією» може бути визнано лише ту інформацію, недостовірність якої може бути підтверджено, наприклад, документально, або ж таке підтвердження міститься у державному реєстрі та інше. Тобто, повинен бути виключений «суб’єктивний фактор» для перевірки достовірності/недостовірності інформації.

Враховуючи вказане, рекомендуємо зазначене положення виключити або чітко визначити критерії та вимоги до достовірності інформації.

7. Згідно з частиною третьою статті 8 законопроєкту Комісія з конкурсного відбору оприлюднює на офіційному вебсайті Кабінету Міністрів України протокол комісії з конкурсного відбору про визначення переможця конкурсу.

Проте не визначено строку публікації такого протоколу, що суперечить принципу правової визначеності та прозорості конкурсних умов.

8. Статтею 19 законопроєкту передбачено, що наглядовий орган має право прийняти рішення про продовження строку усунення невідповідності розміру регулятивного капіталу особи, яка отримала статус адміністратора Фонду, вимогам частини третьої цієї статті на строк не більш як три місяці.

Проте у законопроєкті не визначений порядок (алгоритм дій, строки) для прийняття рішення наглядовим органом у випадку, якщо адміністратор фонду так і не зміг повернути передбачений законом рівень регулятивного капіталу. Ці деталі не передбачені і в  частині другій статті 20 законопроекту.

9. Статтею 25 законопроєкту визначено, що у разі ліквідації, а також припинення юридичної особи – адміністратора Фонду в результаті злиття, приєднання, поділу, внаслідок чого порушуються вимоги цього Закону щодо пов’язаних осіб, адміністратор зобов’язаний передати систему персоніфікованого обліку учасників Фонду та відповідну документацію новому адміністратору в порядку, встановленому цим Законом.

Проте законопроектом не закріплено такого порядку, а лише передбачено, що його встановлює наглядовий орган.  

10. Частиною третьою статті 28 законопроєкту вствновлено, що у разі зменшення розміру регулятивного капіталу, визначеного частиною другою цієї статті, компанія з управління активами зобов’язана, зокрема, привести розмір регулятивного капіталу у відповідність із обов’язковим розміром, передбаченим частиною другою цієї статті, протягом шести місяців з дня виникнення такої невідповідності та надати відповідні підтверджуючі документи наглядовому органу.

Однак на рівні цього законопроєкту не встановлений алгоритм дій, якщо компанії не вдасться цього зробити.

Крім того, частина друга статті 28 законопроєкту не визначає це підставою для дострокового розірвання договору.

11. Частиною четвертою статті 42 визначено, що Рада Фонду зобов’язана протягом десяти робочих днів з дня отримання інформації про зменшення протягом останніх 12 місяців чистої вартості одиниці активів Фонду більш як на 10 відсотків розглянути питання про внесення змін до інвестиційної декларації Фонду та прийняти рішення про або вжиття інших заходів.

Вказане положення порушує принцип правової визначеності, а також передбачуваності законодавства, що може негативно вплинуть  на подалльше застосуванн цієї норми.

Тому, пропонуємо це положення виключити.

12. Частиною третьою статті 49 встановлено, що порядок призначення тимчасового керівника компанії з управління активами Фонду, умови та порядок діяльності тимчасового керівника встановлюється наглядовим органом.

Разом з тим, порядок призначення керівника компанії з управління активами Фонду, який може виконувати свої обов’язки до року, повинен бути закріплений в законі (особливо в світлі достатньо загальних вимог до такої особи,  передбачених статтею 50).

Таким чином, рекомендуємо закріпити порядок призначення керівника компанії з управління активами Фонду на рівні цього Закону.

Позиції державних стейкхолдерів:[2]

Міністерством  фінансів України підтримується з зауваженнями

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку надала зауваження

У Міністерства  освіти і науки України зауважень немає

Міністерство соціальної політики України підтримується

 

[1] https://www.epravda.com.ua/publications/2021/12/7/680435/

[2] https://www.kmu.gov.ua/bills/proekt-zakonu-pro-ekonomichniy-pasport-2

https://ua-energy.org/uk/posts/shcho-prykhovuie-ekonomichnyi-pasport-vid-zelenskoho?gclid=CjwKCAiAiKuOBhBQEiwAId_sK1EhcGhuiqWCf9x1H02O1YsdfzC8rcjK_6EsYZP52he01JaPjfXMnBoCnZYQAvD_BwE

 


Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”

https://www.kmu.gov.ua/bills/proekt-zakonu-pro-ekonomichniy-pasport-2

https://suspilne.media/188498-ekonomicnij-pasport-ukrainca-dosvid-insih-krain-i-detali-proektu/ https://ua-energy.org/uk/posts/shcho-prykhovuie-ekonomichnyi-pasport-vid-zelenskoho?gclid=CjwKCAiAiKuOBhBQEiwAId_sK1EhcGhuiqWCf9x1H02O1YsdfzC8rcjK_6EsYZP52he01JaPjfXMnBoCnZYQAvD_BwE

 

Ми у соцмережах
Завжди відкриті до
питань та пропозицій
+38 (063) 763-85-09 office@izi.institute