Висновок до законопроєкту 6194

Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки кінематографії в Україні

Дата реєстрації

20.10.2021

Суб’єкт права законодавчої ініціативи

Абдуллін Олександр Рафкатович

Березін Максим Юрійович

Показати всіх

Головний комітет

Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики

Висновок ІЗІ

Висновок АнтикорКомітету

Висновок НАЗК

Зміст

1. Опис законопроєкту

2. Корупціогенні фактори, зауваження та пропозиції

– Резюме

– Повний аналіз корупціогенних факторів

3. Інші зауваження

4. Позиції стейкхолдерів

1. Опис законопроєкту

У законопроєкті пропонується:

– встановити класифікацію національних фільмів за видами, форматами, категоріями та спрямуванням;

– уточнити форми державної підтримки кінематографії, умови та порядок її надання суб’єктам кінематографії;

– уточнити вимоги до формування складу Ради з державної підтримки кінематографії;

– унормувати особливості надання державної підтримки кінематографії, що виплачується за результатами кінотеатрального показу національного фільму, а також у формі державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених іноземним суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму, встановивши для них особливі гарантії щодо такого надання;

– визначити особливості справляння плати за розгляд заяв щодо отримання державної субсидії;

– змінити культурні та виробничі критерії для фільмів, які пройшли культурний тест; запровадити ведення Державного реєстру виробників, розповсюджувачів, демонстраторів фільмів і популяризаторів кінематографії;

– визначити порядок видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та його форму тощо.

2. Корупціогенні фактори, зауваження та пропозиції

Інститут законодавчих ідей, підтримуючи ідею законопроєкту щодо створення сприятливих умов для розвитку кіновиробництва, вважає за необхідне висловити зауваження щодо виявлених у його положеннях корупціогенних факторів.

Резюме

1. Надмірні дискреційні повноваження

1.1. Через відсутність вичерпного переліку спрямувань фільмів, які можуть бути підтримані державою, члени Ради з державної підтримки кінематографії (далі – Ради) зможуть на власний розсуд додавати до переліку види, формати чи категорії фільмів.

1.2. Через відсутність вичерпного переліку умов та критеріїв проведення творчого конкурсу, члени Ради зможуть на власний розсуд встановлювати додаткові критерії чи умови конкурсу, не допускаючи, таким чином, до участі у ньому окремих суб’єктів кіновиробництва.

1.3. Через відсутність у законопроєкті чіткого визначення переліку інформації, яку, разом із заявою про надання висновку щодо проходження фільмом культурного тесту, має подати іноземний суб’єкт кінематографії представники Держкіно матимуть можливість від суб’єктів кінематографії додатково, до вже наданих ними документів, вимагати «іншу інформацію».

2. Необґрунтоване використання оціночних понять

2.1. Наявність у ст. 10 Закону невизначених понять «синопсис», «режисерське бачення», «експлікація», «продюсерське бачення», ознаки яких не встановлені, що сприяє їх довільному тлумаченню.

3. Прогалина

3.1. Відсутність механізму (порядку) реалізації можливості здійснення попередньої оплати суб’єктам кінематографії, в рамках надання державної підтримки зі сторони Державного агентства з питань кіно (далі – Держкіно).

3.2. Відсутність механізму контролю за цільовим використанням коштів державної підтримки; механізму повернення отриманих суб’єктом кінематографії коштів державної поворотної підтримки, а також відсутність положень щодо відповідальності суб’єка кінематографії за неповернення державі отриманих, в рамках державної поворотної підтримки, коштів.

3.3. Відсутність механізму створення та функціонування Державної міжвідомчої кінокомісії з питань виробництва фільмів та медіапродуктів в Україні.

3.4. Відсутність порядку передання, без проходження конкурсу, військового майна в оренду суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність, що належить до креативних індустрій.

4. Юридична колізія

4.1. Суперечність пропонованого абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» чинній редакції абз. 1 ч. 3 ст. 7 цього ж закону в частині розпорядження коштами державної підтримки кінематографії, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень.

4.2. Суперечність пропонованої редакції п. 14 абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» та чинного положення ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» щодо прийому окремих документів від іноземного суб’єкта кінематографії.

4.3. Суперечність пропонованої редакції п. 2 абз. 5 ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» та чинного положення ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» в частині подання пакету документів від іноземного суб’єкта кінематографії до банку.

Повний аналіз корупціогенних факторів

1. Надмірні дискреційні повноваження

У пропонованій ч. 7 ст. 5 (напрямки державної підтримки кінематографії) Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» (далі – Закон) визначаються види, формати, категорії та спрямування фільмів, що можуть бути підтримані державою.

Відповідно до пропонованого абз. 3 ч. 7 цієї статті «перелік видів, форматів, категорій і спрямувань фільмів не є вичерпним і може бути змінений чи доповнений відповідно до рішення Ради з державної підтримки кінематографії (далі – Рада)».

Пропонована норма наділяє членів Ради надмірним дискреційним повноваженням на власний розсуд додавати до напрямів державної підтримки ті види, формати чи категорії фільмів, які їм вигідні. Вказане може сприяти вчиненню корупційних правопорушень як зі сторони зацікавлених у державній підтримці суб’єктів кінематографії, так і зі сторони членів Ради.

З метою усунення виявленого недоліку рекомендуємо визначити виключний перелік видів, форматів, категорій і спрямувань фільмів, які можуть бути підтримані державою.

У пропонованій редакції п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону визначаються обов’язкові умови порядку та критеріїв проведення творчого конкурсу (пітчингу), а також порядок прийняття рішення Радою, які мають бути затверджені Держкіно. Такими умовами є: критерії досвіду продюсера та виробника фільму; критерії успішності роботи режисера-постановника, що бере участь у виробництві (створенні) фільму; проведення конкурсів (пітчингів) проектів не менше ніж два рази на календарний рік тощо.

Водночас, серед обов’язкових умов визначені «інші умови та критерії», що може сприяти корупційним зловживанням членів Ради. Адже через відсутність вичерпного переліку умов та критеріїв проведення творчого конкурсу, члени Ради зможуть на власний розсуд встановлювати додаткові критерії чи умови конкурсу, не допускаючи, таким чином, до участі у ньому окремих суб’єктів кіновиробництва.

Отже, з метою запобігання корупційним зловживанням, пропонуємо у Законі визначити виключний перелік умов порядку та критеріїв проведення творчого конкурсу (пітчингу).

Пропонованою редакцією п. 10 та 12 абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону встановлено, що до заяви про надання висновку щодо проходження фільмом культурного тесту іноземний суб’єкт кінематографії подає…іншу інформацію та/або документи або матеріали, що підтверджують відповідність критеріям культурного тесту встановлених пунктами 11-16 або пункту 17; іншу інформацію та/або документи, що підтверджують виконання виробничих критеріїв культурного тесту встановлених пунктом 18 – для фільмів, що відповідають цьому пункту».

При цьому, законопроєкт не уточнює, що мається на увазі під «іншою інформацією». Вказане надає можливість представникам Держкіно додатково до наданих іноземним суб’єктом кінематографії документів вимагати і «іншу інформацію», що може призвести до корупційних зловживань останніх.

Пропонуємо визначити вичерпний перелік «іншої інформації та/або документів», які має подавати іноземний суб’єкт кінематографії до Державного агентства з питань кіно.

2. Необґрунтоване використання оціночних понять

2.1. Наявність у ст. 10 Закону невизначених понять «синопсис», «режисерське бачення», «експлікація», «продюсерське бачення», ознаки яких не встановлені наділяє членів Ради надмірними дискреційним повноваженням тлумачити вказані поняття на власний розсуд.

Відповідно до пропонованого п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону «рішення Ради про надання державної підтримки…приймається за результатами конкурсного відбору (пітчингу)…після оцінювання доданих до заяви: розгорнутого синопсиса кінопроекту; режисерського бачення та експлікації…; продюсерського бачення, маркетингової стратегії та/або інформації про проект…».

Законопроєкт не розкриває зміст понять «синопсис, режисерське бачення, експлікація, продюсерське бачення» та не встановлює їх ознак чи показників, що наділяє членів Ради надмірними дискреційним повноваженням тлумачити вказані поняття на власний розсуд суб’єктивно оцінювати їх якість, повноту, розгорнутість тощо. Вказане сприяє виникненню корупційних ризиків, оскільки напряму впливатиме на прийняття рішення Ради про надання державної підтримки.

З метою усунення виявленого недоліку рекомендуємо чітко визначити зміст понять синопсис, режисерське бачення, експлікація, продюсерське бачення», а також визначити прозорий механізм їх оцінки членами Ради.

3. Прогалина

3.1. Відсутність механізму (порядку) реалізації можливості здійснення попередньої оплати суб’єктам кінематографії, в рамках надання державної підтримки зі сторони Держкіно.

У ст. 8 Закону визначаються умови надання державної підтримки.

Згідно з пропонованим абз. 4 ч. 5 ст. 8 цього закону Держкіно «може передбачати у договорах про надання державної підтримки…можливість здійснення попередньої оплати на строк не більше 12 місяців протягом поточного та наступного бюджетного періоду».

При цьому, законопроєкт не визначає механізму реалізації вказаної пропозиції: не встановлює підстав здійснення попередньої оплати, а також не визначає положень щодо відбору суб’єктів кінематографії, які можуть претендувати на попередню оплату, що може сприяти виникненню корупційних ризиків. Держкіно зможе на власний розсуд обирати кому із суб’єктів кінематографії надавати можливість отримувати попередню оплату, передбачивши відповідне положення у їх договорах, а кому ні.

Отже, пропонуємо у законопроєкті визначити механізм надання державної підтримки з можливістю отримання суб’єктами кінематографії попередньої оплати.

3.2. Відсутність у положеннях законопроєкту механізму контролю за цільовим використанням коштів державної підтримки; механізму повернення отриманих суб’єктом кінематографії коштів державної поворотної підтримки, а також відсутність положень щодо відповідальності суб’єкта кінематографії за неповернення державі отриманих, в рамках державної поворотної підтримки, коштів.

Відповідно до пропозицій п. 11-13 ч. 1 ст. 7 Закону встановлюються нові форми державної підтримки, серед яких:

«надання державної поворотної підтримки…обов’язковою умовою надання такої підтримки є повернення протягом трьох років, після завершення виробництва фільму, в повному обсязі отриманих заявником коштів, необхідних для фінансування виробництва фільму. У разі неповернення коштів у трирічний термін, заявник не може претендувати на отримання державної підтримки у будь-якій формі на інші кінопроекти (п. 11);

надання державної субсидії на розвиток кінопроекту… (п. 12);

надання державної безповоротної підтримки, що виплачується за результатами демонстрування національного фільму…яка має бути спрямована цим суб’єктом кінематографії на фінансування виробництва (створення) наступних національних фільмів (п. 13)».

При цьому, законопроєкт не визначає механізму контролю за цільовим використанням коштів державної підтримки (п. 11-13), не визначає механізму повернення отриманих суб’єктом кінематографії коштів державної поворотної підтримки (п. 11), а також не визначає положень щодо відповідальності суб’єка кінематографії за неповернення державі отриманих, в рамках державної поворотної підтримки, коштів (п. 11). Вказане може призвести до нераціонального, нецільового використання коштів державної підтримки, а також корупційних зловживань зі сторони зацікавлених суб’єктів кіновиробництва та уповноважених представників Ради або Державного агентства з питань кіно (залежно від суб’єкта подання відповідної заяви), які, користуючись законодавчою прогалиною, на власний розсуд обиратимуть суб’єктів кінематографії та надаватимуть державну підтримку.

Отже, пропонуємо у законопроєкті визначити:

механізм контролю за цільовим використанням коштів державної підтримки;

механізм повернення отриманих суб’єктом кінематографії коштів державної поворотної підтримки;

положення щодо відповідальності суб’єкта кінематографії за неповернення державі отриманих, в рамках державної поворотної підтримки, коштів.

3.3. Відсутність у положеннях законопроєкту механізму створення та функціонування Державної міжвідомчої кінокомісії з питань виробництва фільмів та медіапродуктів в Україні.

Пропонованою ст. 8-2 Закону України «Про кінематографію» визначаються питання взаємодії суб’єктів кінематографії зі Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Згідно з пропонованою ч. 3 ст. 8-2 цього закону «з метою забезпечення такої співпраці при Кабінеті Міністрів України створюється спеціальний підрозділ – Державна міжвідомча кінокомісія з питань виробництва фільмів та медіапродуктів в Україні (далі – Комісія)».

Разом з тим, законопроєкт не визначає механізму створення такої Комісії, не визначає вимоги до членів Комісії, її керівництва, а також не визначає їх повноважень. Вказане може призвести до можливих корупційних зловживань представниками КМУ під час створення та обрання складу Комісії, а також до можливих корупційних зловживань членів Комісії під час «забезпечення співпраці між суб’єктами кінематографії та військовими формуваннями чи правоохоронними органами». Вказана прогалина також ускладнюватиме практичну реалізацію запропонованих положень.

Враховуючи викладене, пропонуємо у ст. 8-2 Закону України «Про кінематографію» визначити загальні положення щодо механізму створення такої комісії, визначити вимоги до керівництва та членів Комісії, а також визначити повноваження Державної міжвідомчої кінокомісія з питань виробництва фільмів та медіапродуктів в Україні.

3.4. Відсутність у положеннях законопроєкту порядку передання, без проходження конкурсу, військового майна в оренду суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність, що належить до креативних індустрій.

У пропонованій редакції абз. 1 ч. 4 ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» визначено, що «передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі…Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Відповідно до пропонованої редакції абз. 2 ч. 4 ст. 7 цього ж закону «без проходження конкурсу, на умовах та в порядку визначеному Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України, дозволяється передання такого майна в оренду суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність, що належить до креативних індустрій (для створення аудіовізуальних творів або іншого креативного продукту)».

Разом з тим, законопроєкт не визначає порядку передання без проходження конкурсу військового майна в оренду суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність, що належить до креативних індустрій, а також не містить у Прикінцевих та перехідних положеннях вимоги щодо розроблення Фондом державного майна України та Міністерством оборони України такого порядку. Вказане може сприяти корупційним ризикам при відборі суб’єктів господарювання, яким згадане вище військове майно передаватиметься в оренду без проведення конкурсу.

З метою усунення корупційних ризиків рекомендуємо або визначити порядок передання військового майна в оренду суб’єктам господарювання без проходження конкурсу або встановити вимогу у Прикінцевих та перехідних положеннях цього законопроєкту щодо розроблення та затвердження відповідного порядку Фондом державного майна України та Міністерством оборони України.

4. Юридична колізія

4.1. Суперечність пропонованого абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» чинній редакції абз. 1 ч. 3 ст. 7 цього ж закону, в частині розпорядження коштами державної підтримки кінематографії, що можуть сприяти корупційним правопорушенням.

Відповідно до пропонованого абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону визначено, що «у випадках прямо передбачених цим Законом центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії (Держкіно), має право розпоряджатися коштами державної підтримки кінематографії без рішень Ради з державної підтримки кінематографії, зокрема у формах, передбачених п. 4, 11, 13 ч. 1 ст. 7 цього Закону (надання державної субсидії, надання державної поворотної чи безповоротної підтримки)».

Вказана пропозиція суперечить чинній редакції абз. 1 ч. 3 ст. 7 цього ж закону, згідно з якою «обсяг коштів, що виділяються впродовж кожного бюджетного періоду для фінансування кожної з передбачених частиною першою цієї статті форм державної підтримки, визначається Радою з державної підтримки кінематографії і може бути змінений її рішенням у межах відповідного бюджетного періоду».

Виходячи з викладеного, положення абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону містить юридичну колізію в частині суперечності між положеннями пропонованої та чинної норми одного нормативно-правового акту у вирішенні одного й того ж питання, що допускає різне тлумачення норми в частині розпорядження коштами державної підтримки кінематографії, що сприяє виникненню корупційних ризиків. Уповноважені представники Держкіно зможуть, використовуючи пропоновану абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону норму на власний розсуд та, без відповідних рішень Ради з державної підтримки кінематографії, обирати суб’єктів кінематографії і надавати їм державну субсидію або державну поворотну чи безповоротну підтримку.

Отже, пропонуємо залишити ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» в чинній редакції.

4.2. Суперечність пропонованої редакції п. 14 абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» та чинного положення ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», в частині прийому окремих документів від іноземного суб’єкта кінематографії.

Пропонована редакція п. 14 абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону не узгоджується з чинним положенням ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Відповідно до п. 14 абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону до заяви про надання висновку щодо проходження фільмом культурного тесту іноземний суб’єкт кінематографії подає…копію витягу, виписки чи іншого документа з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи – іноземного суб’єкта кінематографії в країні його місцезнаходження».

Зазначена пропозиція не узгоджується з абз. 2 ч. 5 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», згідно з якою «перевірка цивільної правоздатності та дієздатності…нерезидента здійснюється на підставі витягу з відповідного реєстру… та, за необхідності, її установчих документів…». Вказане може сприяти вчиненню корупційних правопорушень, адже надає можливість представникам Держкіно, користуючись вказаною колізією, не приймати інші документи (документ з торговельного, банківського, судового реєстру), які надаватиме нерезидент, крім тих, що визначені у абз. 2 ч. 5 ст. 6 Закону.

Враховуючи вказане вище, з метою запобігання корупційним зловживанням, пропонуємо узгодити п. 14 абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» та абз. 2 ч. 5 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

4.3. Суперечність пропонованої редакції п. 2 абз. 5 ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» та чинного положення ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», в частині подання пакету документів від іноземного суб’єкта кінематографії до банку.

Аналогічне зауваження щодо невідповідності норм законопроєкту чинному положенню ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» стосується також пропонованого п. 2 абз. 5 ч. 1 ст. 11-1 Закону.

Відповідно до вказаної норми «після отримання рішення про надання державної субсидії…український суб’єкт кінематографії, який діє від імені іноземного суб’єкта кінематографії, звертається до банку в якому відкрито відповідний рахунок…із заявою…додавши наступні документи:….копія витягу, виписки чи іншого документа з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи – іноземного суб’єкта кінематографії в країні його місцезнаходження».

Зазначена пропозиція не узгоджується з абз. 2 ч. 5 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», згідно з якою «перевірка цивільної правоздатності та дієздатності…нерезидента здійснюється на підставі витягу з відповідного реєстру… та, за необхідності, її установчих документів…». Вказане може сприяти виникненню корупційних правопорушень, адже надає можливість представникам Держкіно, користуючись вказаною колізією, не приймати інші документи (документ з торговельного, банківського, судового реєстру), які надаватиме нерезидент, крім тих, що визначені у абз. 2 ч. 5 ст. 6 Закону.

З метою усунення корупційних ризиків пропонуємо узгодити п. 14 абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» та абз. 2 ч. 5 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

3. Інші зауваження

1. Відповідно до пропонованої редакції ч. 3 ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» «забороняється надання в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки. Військові частини мають право надавати послуги з використанням бойової та/або спеціальної техніки суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність, що належить до креативних індустрій».

Разом з тим, законопроєкт не визначає на яких умовах, чи на підставі якого правочину військові частини надаватимуть послуги з використання бойової та/або спеціальної техніки, що порушує принцип юридичної визначеності.

Пропонуємо встановити умови надання послуг з використання бойової та/або спеціальної техніки військовими частинами.

Аналогічні зауваження стосується також:

пропонованого абз. 3 та 4 пропонованої ч. 3 ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відповідно до яких «не може бути передане в оренду озброєння, бойова техніка, військова зброя та боєприпаси до неї. Військові частини мають право надавати послуги з використанням бойової та/або спеціальної техніки суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність, що належить до креативних індустрій, для цілей створення аудіовізуального твору або іншого креативного продукту».

пропонованої ч. 4 ст. 19 Закону України «Про Національну гвардію України», відповідно до якої «Національна гвардія України має право надавати послуги з використанням бойової техніки суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність, що належить до креативних індустрій з метою створення аудіовізуального твору або іншого креативного продукту».

2. Відповідно до абз. 2 пропонованої ч. 14 ст. 11 Закону «виплата державної підтримки у формі державної субсидії…здійснюється з рахунку умовного зберігання (ескроу), з моменту його відкриття … До відкриття такого рахунку умовного зберігання (ескроу) виплата такої субсидії здійснюється в загальному порядку».

При цьому, законопроєкт не визначає змісту механізму здійснення виплат субсидії у загальному порядку, що не сприятиме вчасній та якісній реалізації визначеного положення.

Пропонуємо у Законі України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» визначити механізм виплати державної субсидії у загальному порядку.

3. Відповідно до пропонованого абз. 3 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про український культурний фонд» під поняттям «освітні заходи з мистецтва кіно» пропонується визначити «будь-який навчальний контент, вироблений (створений) або організований суб’єктом кінематографії України…у тому числі під час здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих, а також на підвищення кваліфікації викладачами цих предметів».

При цьому, законопроєкт не оперує поняттям «навчальний контент», який доцільно визначити у Законі України «Про український культурний фонд».

4. Відповідно до пропонованого абз. 9 ст. 3 Закону України «Про кінематографію» поняття «розвиток кінопроекту (девелопмент)» викладається у новій редакції, згідно з якою це «період виробництва фільму, в рамках якого здійснюється інформаційно-методична робота з підготовки кінопроекту до знімального періоду, що може включати…докторинг, створення презентаційного візуального матеріалу, участь у заходах націлених на поліпшення якості сценарію і його міжнародної конкурентоспроможності…».

Разом з тим, законопроєкт не містить визначення поняття «докторинг», який доцільно визначити у Законі України «Про кінематографію».

5. Відповідно до пропонованої ч. 3 ст. 4 Закон України «Про використання земель оборони» визначається, що «військові частини в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти використовувати землі, надані їм у постійне користування, суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність, що належить до креативних індустрій, для цілей виробництва аудіовізуальних творів або іншого креативного продукту».

Відповідно до пропонованої ч. 6 ст. 4 цього ж закону «земельні ділянки земель оборони можуть надаватися в короткострокову оренду суб’єктам господарювання…Порядок надання земель оборони в оренду для таких цілей та перелік земель, що не можуть бути надані в оренду, затверджується Кабінетом Міністрів України».

Вказані положення не узгоджуються з п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України, згідно з якою «виключно законами України визначаються…засади використання природних ресурсів».

Отже, пропонуємо ч. 3 та 6 ст. 4 Закон України «Про використання земель оборони» узгодити з положенням п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України.

6. Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 9 Закону «повноваження члена Ради можуть бути достроково припинені Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ) у разі… невиконання та/або перевищення повноважень членами Ради, встановлених цим Законом і нормативними актами».

Разом з тим, законопроєкт не уточнює перелік нормативних актів, які визначатимуть повноваження членів Ради.

Отже, пропонуємо у законопроєкті чітко визначити перелік нормативних актів, згідно з якими, представник КМУ визначатиме межі повноважень (їх невиконання чи перевищення) члена Ради.

7. Відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону «іноземні суб’єкти кінематографії…отримують державну підтримку у формі державної субсидії…за посередництвом українського суб’єкта кінематографії на підставі укладеного між такими суб’єктами договору, за яким український суб’єкт кінематографії….зобов’язаний перерахувати цю субсидію іноземному суб’єкту кінематографії».

При цьому, законопроєкт не визначає строку, протягом якого український суб’єкт кінематографії має здійснити відповідні перерахування субсидії, що може спричинити затримки зі сторони національного суб’єкта кінематографії в частині перерахування коштів на рахунки іноземного суб’єкта кінематографії.

Отже, пропонуємо у законопроєкті чітко визначити термін, за який український суб’єкт кінематографії має здійснити відповідні перерахування.

4. Позиції стейкхолдерів

1. Міністерство молоді та спорту України² , Державна прикордонна служба України³ , Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру⁴ , Міністерство освіти і науки України⁵ , Міністерство оборони України⁶ , а також Міністерство культури та інформаційної політики України⁷ підтримують вказаний законопроєкт із обов’язковим врахуванням наданих зауважень.

2. Міністерство фінансів України⁸ не підтримує законопроєкт.

Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”

https://drive.google.com/file/d/1kkkT5KOceJSvEfpgEPaew8w-s8MYO4BW/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1i94ubBs4agCkrmc0Lwp-4yxpCZSrx65i/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1AddloRB0dzTfrR902Z9ycuF9rTcFxedZ/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1VMpol1ubt9yCJB7sBAK5kRwMV3t_ULnU/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1nkWxwBkDZlj1Kw5ChKEieAWa3Hqt1r4c/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1wGo76e4heYmVHMQu9se9OTCmNf3QuYdc/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1Qe3zpHVgceApKEVvnGy2IewOMhUs87IA/view?usp=sharing

Висновок ІЗІ