Резюме

Законопроект передбачає внесення змін, якими пропонується на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, передбачити:

− можливість делегувати питання, що належать до повноважень суб’єкта управління, виключної компетенції суб’єкта загальних зборів та наглядових рад керівнику такого державного унітарного підприємства/виконавчому органу господарського товариства;

− можливість визначати кандидатури та призначати членів наглядових рад державного підприємства без конкурсу терміном не більш ніж три місяці з дати припинення дії в Україні правового режиму воєнного стану;

− можливість поза конкурсом продовжувати повноваження керівників та членів наглядових рад державного підприємства терміном не більш ніж три місяці з дати припинення дії в Україні правового режиму воєнного стану;

− обов’язок керівника, заступників керівника, члена колегіального виконавчого органу, членів наглядової ради, інших посадових осіб державного підприємства забезпечити наявність з ними цілодобового зв’язку, а також можливість виконання своїх обов’язків. У разі не забезпечення вказаного може бути прийнято рішення щодо визначення виключного місця виконання обов’язків – адресу підприємства.

Аналіз чинних норм

На сьогодні, особливості управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі врегульовано статтею 11-2 Закону України «Про управління об’єктами державної власності». Натомість, законопроект вводить інші норми, без застосування правил визначених у цій статті.

Аналіз запропонованих змін

Хоча й законопроект, згідно пояснювальної записки спрямований на забезпечення ефективної та безперервної роботи державних підприємств, товариств та банків в умовах повномасштабної агресивної війни. Проте, його положення запропоновані без врахування принципу правової визначеності, містять не чіткі норми та корупційні ризики.

Зауваження

Надмірні дискреційні повноваження

Законопроєкт наділяє надмірними дискреційними повноваженнями:

– Суб’єкта управління або голову наглядової ради (щодо визначення кандидатів на посаду членів наглядової ради);

– КМУ (стосовно визначення додаткових особливостей управління державним унітарним підприємством, без визначення основних напрямків на рівні Закону);

– Керівника державного унітарного підприємства/виконавчого органу господарського товариства (щодо вчинення значного господарського зобов’язання/правочину, предметом якого є закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб оборони).

1.1. Законопроєктом пропонуються зміни до Закону України «Про управління об’єктами державної власності», а саме доповнити його новою статтею 11-5, якою визначаються особливості корпоративного управління в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

“На час дії в Україні правового режиму воєнного стану кандидатури на посаду членів наглядової ради в державних унітарних підприємствах та господарських товариствах, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі можуть визначатися за пропозицією суб’єкта управління або голови наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, без дотримання порядку передбаченим статтею 11-2 цього Закону.

Суб’єкт управління або голова наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі має право самостійно визначати кандидатури членів наглядової ради у випадку, якщо кількість членів наглядової ради, повноваження яких дійсні, становитимуть половину або менше половини кількісного складу наглядової ради.

Суб’єкт управління або голова наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі визначає кандидатуру члена наглядової ради серед осіб, яким потрібно найменше часу для ознайомлення з діяльністю відповідного державного унітарного підприємства або господарського товариства”.

Так, вказаними положеннями:

– По-перше, слід зазначити, що призначення та визначення кандидатур членів наглядових рад без конкурсу та без встановлення чіткої процедури є ризикованим в частині об’єктивності, а також дотримання принципу різноманітності складу наглядових рад з урахуванням компетенцій, якими володіють незалежні члени в наглядових радах.

– По-друге, не чітко визначений суб’єкт прийняття рішення, оскільки надається право, як суб’єкту управління, так і голові наглядової ради визначати кандидатури на посаду членів наглядової ради. Тобто, однозначно не вказано хто буде визначати та ким повинно бути прийняте рішення. Вказана неоднозначність в подальшому може призвести до проблем правозастосування та надає надмірні дискреційні повноваження вказаним суб’єктам.

– По-третє, не вказано як визначатимуть суб’єкт управління або голова наглядової ради кандидатуру, якій «найменше потрібно часу для ознайомлення з діяльністю відповідного державного підприємства». Оскільки відсутні конкретні вимоги та критерії до таких осіб, а також не визначено що може бути віднесено до такого строку, як «найменше часу», то вказані повноваження будуть реалізовуватися на власний розсуд.

Ці неоднозначні норми суперечать принципу правової визначеності та наділяють суб’єкта управління та голову наглядової ради надмірними дискреційними повноваженнями стосовно визначення кандидатур членів наглядової ради. Вказане сприятиме виникненню корупційних ризиків у вигляді призначення члена наглядової ради завдяки отриманню, наприклад, неправомірної вигоди або зловживанням службовим становищем.

1.2. Частиною дев’ятою статті 11-5 змін до Закону України «Про управління об’єктами державної власності» Кабінет Міністрів України може прийняти рішення щодо визначення додаткових особливостей управління державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі на час дії в Україні правового режиму воєнного стану.

Проте у законопроєкті не визначено основних напрямів таких додаткових особливостей управління, що створює ризик прийняття рішень КМУ на власний розсуд. Такі рішення можуть бути як економічно, так і адміністративно не обґрунтовані, що сприятиме виникненню корупційних ризиків.

1.3. Частиною третьою статті 11-5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» пропонується визначити, що керівник державного унітарного підприємства/виконавчий орган господарського товариства має право приймати рішення про вчинення значного господарського зобов’язання/правочину предметом якого є закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, ринкова вартість якого становить більше 10 відсотків вартості активів такого державного унітарного підприємства/господарського товариства, за даними останньої річної фінансової звітності. … Суб’єкт управління має право скасувати рішення керівника державного унітарного підприємства/виконавчого органу господарського товариства про вчинення значного господарського зобов’язання/правочину, передбаченого цією частиною.

Необхідно зазначити, що до потреб оборони може бути віднесено, як закупівля техніки, так і наприклад речове майно, продовольче забезпечення, тощо. Наділення таким правом керівника державного підприємства на сьогодні є актуальним, але вважаємо, що необхідно визначити додаткові критерії застосування цієї норми, щоб задовольнити об’єктивні потреби замовника і проводити закупівлі ефективно. Наприклад, визначити найважливішу групу товарів або послуг, які можна за таким принципом закуповувати, надати основні критерії для вчинення такого правочину, визначити підстави та порядок для скасування рішення.

Оскільки, законопроєктом не визначено за яких підстав суб’єкт управління може скасувати рішення, не встановлено чітку процедуру скасування рішення керівника, що суперечить принципу правової визначеності та надає керівнику можливість використати це для того, щоб його рішення неможливо було скасувати.

Враховуючи вказане, така неоднозначність сприяє: закупівлі відповідних послуг за завищеними цінами та неефективного витрачання бюджетних коштів; зменшення рівня економії, ефективності та пропорційності закупки вказаних послуг, ефективного та прозорого здійснення закупівель, що запобігає проявам корупції у цій сфері; обмеження конкуренції при здійсненні таких закупівель.

Інші зауваження

1. Частинами четвертою – восьмою статті 11-5 Закону пропонується:

Зокрема, обов’язок для керівника, заступника керівника, членів колегіального виконавчого органу, членів наглядової ради, інших посадових осіб зазначати контактну інформацію для зв’язку, а також зобов’язані вийти на зв’язок протягом трьох годин з моменту спроби суб’єктом управління або керівником зв’язатися з ними за допомогою зазначеної контактної інформації.(ч.4).

На час дії в Україні правового режиму воєнного стану суб’єкт управління державного унітарного підприємства, господарського товариства, керівник, член колегіального виконавчого органу має право,зокрема, невідкладно, але не пізніше ніж протягом трьох годин з моменту запиту, отримувати від керівника, голови наглядової ради будь-яку інформацію щодо діяльності такого державного унітарного підприємства, господарського товариства. (ч.5).

Термінове засідання скликається на вимогу суб’єкта скликання в будь-який час доби за умови повідомлення членів наглядової ради та/або колегіального виконавчого органу не пізніше ніж за три години.(ч.7)

Неодноразове порушення посадовими особами державного унітарного підприємства, господарського товариства обов’язку передбаченими щодо зазначення контактної інформації та обов’язку вийти на зв’язок протягом трьох годин є підставою для прийняття рішення щодо визначення виключного місця виконання обов’язків – адресу підприємства.

Разове порушення посадовими особами державного унітарного підприємства, господарського товариства вимог щодо надання протягом трьох годин інформації про діяльність підприємства є підставою для прийняття рішення щодо визначення виключного місця виконання обов’язків –адресу підприємства.

Тобто, як вбачається, підставою для визначення виключного місця виконання обов’язків за адресою підприємства є реагування протягом трьох годин, або надання протягом трьох годин інформації про діяльність підприємства, що на сьогодні, в умовах війни в країні та веденні бойових дій в багатьох областях як мінімум ускладнено.

Висновок

Інститут законодавчих ідей не заперечує проти прийняття цього законопроєкту з його подальшим доопрацюванням до другого читання та усуненням виявлених ризиків та недоліків.