Резюме

Законопроєктом пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України щодо запровадження відповідальності за порушення вимог законодавства про санкції.

Аналіз запропонованих змін

– До переліку злочинів проти основ національної безпеки включено статтю 111-3, яка передбачає кримінальну відповідальність за “Порушення вимог законодавства про санкції”.

Диспозиція статті: “Невиконання, перешкоджання виконанню або ухилення від виконання спеціальних економічних та/або інших обмежувальних заходів (санкцій)”.

Відповідальність за частиною першою: штраф від десяти до п’ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ) або позбавлення волі на строк від п’яти до семи років, з конфіскацією майна або без такої.

Кваліфікуючі ознаки: повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у значному розмірі (частина 2); вчинення діяння службовою особою або особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг або у великому розмірі (частина 3); вчинення діяння службовою особою, яка займає відповідальне становище, або організованою групою (частина 4); вчинення діяння службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, або злочинною організацією, або у особливо великому розмірі (частина 5).

– До санкцій відносяться ті, рішення щодо застосування яких прийняте відповідно до Закону України «Про санкції» Радою національної безпеки та оборони України, яке введене в дію Указом Президента України, або ухвалене судом.

– Підслідність визначена за Службою безпеки України.

– Можливе застосування спеціальної конфіскації та заходів кримінально-правового характеру.

В результаті проведення антикорупційної експертизи законопроєкту Інститут законодавчих ідей не виявив в його положеннях корупціогенний фактор, однак наявні зауваження по суті.

Зауваження

1. Розміщення норми про порушення вимог санкцій в системі Особливої частини КК.

Так, вказану статтю пропонується розмістити у в Розділі І «Злочини проти основ національної безпеки України» Особливої частини КК, тобто родовим об’єктом кримінального правопорушення будуть основи національної безпеки України.

У пояснювальній записці до законопроєкту автори обґрунтовують таке розміщення виходячи з законодавчого визначення санкцій, які застосовуються з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави².

Однак, як бачимо, санкції можуть застосовуватись не лише з метою захисту національних інтересів. Окрім того, навіть можливість посягання на національні інтереси України, які визначені в Законі України «Про національну безпеку України» автоматично не свідчить про те, що відбувається посягання на основи національної безпеки в розумінні об’єкта охорони КК.

Як слушно зазначають науковці, національна безпека охоплює різноманітні сфери регулювання і практично всі напрямки державного управління, але при цьому тільки такий їх рівень, що захищає не будь-які, а життєво важливі (найважливіші) інтереси. Таким же самим чином, але вже стосовно норм КК, поняття «основ» у назві розділу І Особливої частини КК має обмежувальне значення і вказує на те, що нормами цього розділу КК охороняються найбільш важливі відносини («основи основ»).³

Законом наразі визначений 31 конкретний вид санкцій і їх перелік не є вичепний. Більшість з них, хоч і можуть нести загрозу національній безпеці, однак не здатні посягати на основи національної безпеки. Це стосується, наприклад, таких видів санкцій, як анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами тощо. Очевидно, що невиконання чи ухилення від вказаних санкцій об’єктивно не здатне заподіяти шкоду основам національної безпеки України.

Виходячи з цього, потрібно переглянути місце запропонованої норми в системі Особливої частини КК. Видається, що така стаття могла б бути розміщена, наприклад, у Розділі ХV Особливої частини КК «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян», оскільки, фактично йдеться про перешкоджання управлінській діяльності органів державної влади, відповідальних за реалізацію санкційної політики.

2. Недоліки профільного законодавства щодо реалізації санкцій та занадто широка диспозиція.

Диспозиція пропонованої статті має досить широкий характер, адже об’єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні суспільно-небезпечних діянь у вигляді 1) невиконання; 2) перешкоджанні виконанню; 3) ухилення від виконання спеціальних економічних та/або інших обмежувальних заходів (санкцій).

Оскільки відсутня будь-яка конкретизація таких діянь, це можуть бути різноманітні вчинки, або ж види бездіяльності. Натомість, регуляторне законодавство щодо застосування санкцій містить прогалини, колізії та інші недоліки, які об’єктивно не дозволяють ефективно реалізовувати обмежувальні заходи на практиці. За таких умов, практика реалізації вказаної кримінальної заборони буде ускладнена, а також створюються можливості для несправедливого притягнення до кримінальної відповідальності.

Таким чином, у випадку встановлення лише загальних ознак об’єктивної сторони кримінального правопорушення, потрібно аби регуляторне законодавство було чітким, недвозначним та дієвим.

3. Недоліки запропонованих санкцій.

Автори законопроєкту пропонують застосовувати досить суворе покарання за вказане правопорушення, яке може не відповідати ступеню суспільної небезпечності діяння та вносити диспропорцію в існуючу систему покарань за кримінальні правопорушення. Так, простий склад, відображений у частині 1 пропонованої статті містить санкцію у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до семи років, а у найбільш кваліфікований, за частиною 5 – на строк від дев’яти до дванадцяти років. Це ж стосується і штрафів (за частиною 5 – до 60 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Зважаючи на кардинальну відмінність між різними видами обмежувальних заходів, а також тяжкість злочинів з подібними санкціями, запропоновані покарання видаються надмірними, особливо зважаючи, що така норма буде діяти не лише під час дії воєнного стану, а й після його припинення чи закінчення.

Отже, вбачається необхідним переглянути запропоновані покарання.

Позиції державних стейкхолдерів⁴

Міністерство фінансів України зазначає, що законопроєкт потребує доопрацювання.

Висновок

Інститут законодавчих ідей підтримує законопроєкт та наголошує на необхідності криміналізації поведінки, яка порушує санкційні заборони та обмеження за умови врахування всіх наданих зауважень.

Цей висновок підготовлений відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи законопроєктів аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”

Закон України «Про санкції»

Рубащенко М. А. Кримінальна відповідальність за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України : монографія. Харків: Право, 2016. С. 21.

https://www.kmu.gov.ua/bills/proekt-zakonu-pro-vnesennya-zmin-do-kriminalnogo-ta-kriminalnogo-protsesualnogo-kodeksiv-ukraini-ta-inshikh-zakoniv-shchodo-vstanovlennya-kriminalnoi-vidpovidalnosti-za-porushennya