Опис законопроєкту.

Законопроектом передбачено:

1) ряд позитивних змін у частині посилення антикорупційних обмежень щодо акціонерних товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків часток (акцій) прямо чи опосередковано є власністю держави та/або територіальної громади;

2) підвищення прозорості та публічності встановлення заробітних для керівництва таких юридичних осіб;

3) не вважати членами сім’ї неповнолітніх дітей, які не проживають разом із суб’єктом декларування.

Зауваження

1. Можливість не вважати членом сім’ї неповнолітніх дітей, які не проживають разом із суб’єктом декларування, що впливає на обов’язок декларувати активи, які на них зареєстровані.

Автори пояснюють цю пропозицію неможливістю дізнатися про активи дитини у зв’язку із розірванням шлюбу між подружжям. Водночас відсутність факту спільного проживання може мати місце і у випадку, коли місце проживання дитини зареєстроване за іншою адресою, ніж адреса суб’єкта декларування – в місці реєстрації іншого з подружжя або в будь-якому іншому місці за письмовою згодою батьків (місце навчання, у родичів тощо).

Суб’єкт декларування зобов’язаний декларували інформацію лише про себе та членів своєї сім’ї, за окремими винятками:

– Закон вимагає декларувати не свої активи або не членів сім’ї, якщо суб’єкт декларування або члени його сім’ї користуються цими активами або є бенефіціарними власниками юридичних осіб. Користування ж активами дитиною або будь-якою третьою особою (родичі, орендарі) не є підставою для обов’язкового декларування такого майна.

– Якщо особа займає відповідальне / особливо відповідальне становище / посаду з високим корупційним ризиком (ст. 50), закон зобов’язує зазначати відомості про об’єкти декларування, що є об’єктами права власності третьої особи, лише якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об’єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним (ч. 3 ст. 46).

Водночас практика застосування цих положень є надзвичайно обмеженою. Адже за відсутності фактів безпосереднього отримання доходів від таких активів суб’єктом декларування та документів, які це явно підтверджують, навіть довіреності на право розпорядження цими активами може не вистачити (як приклад, див. справа №640/10559/19) для визнання суб’єкта декларування реальним власником активів.

Таким чином, запропоноване положення може стати законодавчою лазівкою не зазначати у декларації активи, які оформлені на дітей, та покладе додатковий обов’язок доведення зв’язку активу дитини та суб’єкта декларування, що наразі є надскладним механізмом.

2. Законопроектом пропонується розкривати інформацію «про структуру, принципи формування та/або розмір винагороди керівника, заступника керівника, членів наглядової ради юридичної особи публічного права, державних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків часток (акцій) прямо чи опосередковано є власністю держави та/або територіальної громади, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов’язків, а також у зв’язку із звільненням».

Вітаючи розкриття цієї інформації, слід зауважити на тому, що використання конструкції «та/або» надає можливість розкривати інформацію на вибір або про 1) принципи формування, або про 2) розмір винагороди керівника, заступника керівника, членів наглядової ради, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов’язків, а також у зв’язку із звільненням.

У зв’язку з тим, що перше нерозривно пов’язане з другим та складає обґрунтований суспільний інтерес, конструкцію «та/або» варто замінити на «та».

3. Часткове послаблення антикорупційного контролю за посадовими особами акціонерних товариств – юридичних осіб публічного права

Чинною редакцією статті суб’єктами, на яких поширюється дія Закону, визначено «посадових осіб» усіх юридичних осіб публічного права незалежно від організаційно-правової форми (включно з деякими акціонерними товариствами, такими як ПАТ «Укрзалізниця»).

Наразі проблемним є те, що ні універсального переліку посадових осіб, ні чіткого розмежування юридичних осіб приватного/публічного права не існує.

Останнє є важливим з огляду на те, що на посадових осіб юридичних осіб публічного права покладено ряд обов’язків та обмежень, включно з поданням декларацій. Водночас посадові особи юридичних осіб приватного права від цих обов’язків звільнені.

Відсутність чіткого переліку і розмежування акціонерних товариств, акціонером яких є держава, і які є юридичними особами публічного/приватного права призводить до того, що більшість таких гігантів, як ПАТ «НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Укрпошта», НАК «Надра України» та десятки інших самі визначають себе юридичними особами приватного права і уникають майже усіх зобов’язань та обмежень, які встановлює Закон «Про запобігання корупції», включно з декларуванням посадових осіб.

Станом на зараз, юридичними особами публічного права є ПАТ «Лисичанськвугілля» та ПАТ «Укрзалізниця», посадових осіб філій (див. справа №236/3186/17) та відокремлених підрозділів (див. справа № 415/2738/17) вже було притягнуто до відповідальності за неподання декларацій, прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів тощо.

З огляду на це, запровадження спеціальної норми, яка встановлює що дія цього закону поширюється на керівників та заступників керівників акціонерних товариств (без конкретизації – ю.о. публічного і приватного права) допоможе, з одного боку, змусити дотримуватися антикорупційних обмежень (подання декларацій, конфлікт інтересів тощо) керівників акціонерних товариств – «самопроголошених» юридичних осіб приватного права, що безумовно є дуже корисним і потрібним кроком.

З іншого боку, звуження переліку керівних посад таких акціонерних товариств суто до керівників та заступників, не включаючи «керівників структурних та/або відокремлених підрозділів юридичних осіб публічного права, їх заступників», може мати наслідком звільнення від таких обмежень і фінансового контролю керівників регіональних філій таких ПАТ, як «Укрзалізниця».

У зв’язку з цим, пп. а п. 2 ч. 1 ст. 3 пропонуємо викласти у наступній редакції: «керівники, заступники керівників, керівники структурних та/або відокремлених підрозділів, особи, які входять до складу наглядової ради акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій прямо чи опосередковано належить державі;».